Боде, Йоганн Елерт

Бо́де, Йо́ганн Е́лерт (нім. Bode, Johann Elert; 19.01.1747, м. Гамбург, тепер Німеччина — 23.11.1826, м. Берлін, тепер Німеччина) — вчений у галузі астрономії, член Прусської академії наук (з 1786), Лондонського королівського товариств (з 1789), Данської (з 1791) та Шведської (з 1794) королівських академій наук, Геттінгенської академії наук (з 1801), іноземний почесний член Санкт-Петербурзької АН (з 1794).

Боде, Йоганн Елерт (Bode, Johann Elert)
Народження	19.01.1747
Місце народження	Гамбург
Смерть	23.11.1826
Місце смерті	Берлін
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	астрономія

Життєпис

Народився у сім'ї купця. Здобув домашню освіту (переважно в торговельній справі). Згодом зацікавився математикою, географією та астрономією.

Першу наукову роботу опублікував 1766 (у 19 років).

На запрошення Й. Г. Ламберта у 1772–1825 працював у Берлінській обсерваторії, з 1787 — її директор.

Заснував перший щорічник німецькою мовою — наукове періодичне видання «Берлінський астрономічний щорічник» (нім. «Berliner astronomisches Jahrbuch»; перший випуск опубліковано наприкінці 1773, виходив до 1959).

Наукова діяльність

Правило Тіціуса – Боде

Найвідоміший завдяки емпіричному закону планетних відстаней, який сформулював 1772 на основі правила, встановленого Йоганном Даніелем Тіціусом (1729–1796; Німеччина). Суть закону (тепер відомий як правило Тіціуса – Боде): послідовність відстаней від Сонця до планет, виражених в астрономічних одиницях (а. о.), близька до геометричної прогресії. Якщо Меркурію, Венері, Землі, Марcу, Юпітеру і Сатурну приписати відповідно числа n = -∞, 0, 1, 2, 4, 5, то відстані від Сонця до планет визначатиме формула А = 0,4 + 0,3 × 2ⁿ а. о.

Наочно розміри орбіт для планет Меркурія, Венери, Землі, Марса, Юпітера, Сатурна й Урана за законом планетних відстаней можна подати у вигляді такого числового ряду: 4; 4 + 3 = 7; 4 + 3 × 2 = 10; 4 + 3 × 4 = 16; 4 +3 × 16 = 52; 4 + 3 × 32 = 100; 4 + 3 × 64 = 196, де члени ряду дають наближені відстані планет від Сонця, якщо відстань Сонце — Земля умовно прийняти за 10. У цьому ряду є пропуск, що відповідає числу 4 + 3 × 8 = 28 або відстані 2,8 а. о (n = 3). На цій підставі Боде висунув гіпотезу, що між орбітами Марса та Юпітера навколо Сонця обертається ще одна планета. Згодом гіпотезу Боде підтвердило відкриття астероїдів Головного поясу, перший об’єкт якого — карликову планету Цереру — 1801 виявив Дж. Піацці. Формула Боде також справдилася і для відстані від Сонця до Урана (відповідно, число n = 6).

Зоряний атлас «Уранографія»

Опублікував зоряний атлас «Уранографія» (повна назва «Уранографія, або Опис зір, зроблений на двадцяти мідних таблицях за найновішими та найточнішими спостереженнями астрономів»), що містить інформацію про 17 240 зір (перше і друге видання відповідно 1778, 1801). На 20 аркушах Боде зобразив майже сотню сузір’їв у кольорах. Принципово важливою новацією атласу було проведення меж між сузір’ями, що закріпило за кожним із них певну ділянку сфери небесної. Поняття «сузір’я» набуло нового змісту: якщо раніше під сузір’ями розуміли символічні фігури, утворені певною кількістю зір, то в «Уранографії» поняття позначило сукупність зір у межах конкретної ділянки небесної сфери.

Спостереження та відкриття небесних тіл

Спостерігав сонячні затемнення, проходження Венери перед диском Сонця, комети, зорі, туманні тіла небесні (галактики й зоряні скупчення). Відкрив комету С/1779 А1 (1779), галактики М81 (1774), М82 (1774), М53 (1775), М92 (1777) тощо.

Визнання

На честь ученого названо астероїд Головного поясу Сонячної системи 998 Бодея (Bodea; 1923) із поперечником 38 км та невеликий ударний кратер на видимому боці Місяця (координати: -2°, +7°).

Додатково

Опублікував загальнодоступний посібник з астрономії «Путівник по зоряному небу» (нім. «Anleitung zur Kenntniss der Gestirnten Himmels», 1-ше вид.: 1768; 11-те вид.: 1858).
Запропонував назву планети Уран, що тепер є загальноприйнятою.
На основі аналізу давніх журналів спостережень припустив (разом із астрономом П. Фікслміллнером [1721–1791, тепер Австрія]), що планету Уран астрономи спостерігали і раніше, але вважали, що це зоря [спостереження Дж. Флемстіда у 1690 (точність спостережень 10˝) і Т. Й. Маєра у 1756 (точність спостережень 5˝–6˝)]. Згодом це припущення підтвердилося.

Праці

Über einige neuentdeckte Nebelsterne und einem vollständigen Verzeichnisse der bisher bekannten // Astronomisches Jahrbuch oder Ephemeriden für das Jahr 1779. Berlin : Bey George Jacob Decker, 1777. S. 65–71.
Vorstellung der Gestirne auf vier und dreyssig Kupfertafeln. Berlin ; Stralsund : bey Gottlieb August Lange, 1782. 144 s.
Anleitung Zur Kenntniss Der Gestirnten Himmels. Berlin : Christian Friedrich Himburg, 1788. 650 s.
Uranographia, sive astrorum descriptio viginti tabulis aeneis incisa ex recentissimis et absolutissimis Astronomorum observationibus. Berlin : Apud Autorem, 1801. 20 s.
Entwurf der astronomischen Wissenschaften. 2. Auflage. Berlin : Verlag von Georg Reimer, 1825. 376 s.

Література

Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. 2-е изд., Киев : Наукова думка, 1986. 512 с.
Климишин І. А. Історія астрономії / Гол. астроном. обсерваторія НАН України, Прикарп. нац. ун-т ім. В. Стефаника. 2-ге, випр. вид. Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. 652 с.
Frommert Hartmut, Kronberg Christine. Johann Elert Bode (January 19, 1747 — November 23, 1826). URL : http://www.messier.seds.org/xtra/Bios/bode.html

Автор ВУЕ

Л. М. Свачій

Покликання на цю статтю: Свачій Л. М. Боде, Йоганн Елерт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боде, Йоганн Елерт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено: 12.02.2026