Бог із машини

Бог із маши́ни — літературний і драматургічний прийом, троп, що зародився в часи античності, — несподівана, непередбачувана розв'язка ситуації внаслідок раптового втручання в розвиток подій сторонніх могутніх сил чи обставин, надприродних істот або дивного випадку.

Походження фразеологізму пов’язують із давньогрецьким театром, де за допомогою підйомно-спускового механізму (крану) досягали ефекту зішестя на сцену персонажів-богів. Використання цього прийому відоме ще з 5 ст. до н. е., зокрема у трагедіях Еврипіда. Про цей трюк як спосіб вийти зі скрутного становища скептично згадував Сократ (дійова особа) у діалозі Платона «Кратил, або правильність імен». Ціцерон у «Філософських трактатах» дорікав опонентам, що ті вдаються до бога, наче поети, автори трагедій, «коли не знають як довести дію до розв’язки». Вислів набув поширення в латинському перекладі: Deus ex machina. Ставлення критиків до такого прийому в розвитку фабули часто негативне. Проте автори часом застосовують його навмисно (наприклад, щоби досягти комічного ефекту).

П е р е н о с н о — стороння сила, раптове втручання якої розв'язує складну справу, допомагає урятуватися від, здавалося б, неминучого лиха.