Богдановський, Олександр Михайлович

Богдано́вський, Олекса́ндр Миха́йлович (1832, тепер Тамбовська область, Росія — 18.01.1902, м. Київ, тепер Україна) — правознавець, громадський діяч, фахівець із кримінального права та ювенальної юстиції.

Богдановський, Олександр Михайлович (Богдановський, Александр Михайлович)
Народження	1832
Місце народження	Тамбов
Смерть	18.01.1902
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Мовчани
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	юридичні науки, кримінальне право, ювенальна юстиція
Традиція/школа	Класична школа кримінального права

Життєпис

Виховувався в Миколаївському сирітському інституті. 1853 закінчив юридичний факультет Московського університету (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова). Одержав призначення на посаду ад’юнкта Рішельєвського ліцею в Одесі за спеціальністю «кримінальне право і практичне судочинство». Від травня 1856 до січня 1857 (з перервою у вересні–жовтні 1856) обіймав посаду радника правління ліцею. 1857 захистив магістерську дисертацію про розвиток поняття про злочин і покарання в руському праві в Московському університеті. Від 1857 — професор, згодом — директор ліцею. Був редактором газети «Одеський вісник» (рос. «Одесский вестник»; 1954–1962). У червні 1862 ліцей перетворено на Новоросійський університет (відкритий у травні 1865; тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Від березня 1864 т. в. о. проректора університету та екстраординарного професора. У грудні 1865 обраний проректором Новоросійського університету. У квітні 1870 захистив у ньому дисертацію на ступінь доктора кримінального права за монографією «Молоді злочинці. Питання кримінального права і кримінальної політики». Невдовзі став ординарним професором кримінального права. Водночас від 1874 видавав щоденну газету «Південний вісник» (рос. «Южный вестник»).

Був гласним Одеської міської (загальної) думи та членом Одеської міської управи, почесним мировим суддею та головою Одеського міського з’їзду мирових суддів, присяжним засідателем Одеського окружного суду. Виконував обов’язки голови Одеського педагогічного товариства, а також інспектора, голови опікунської ради та головою правління Товариства з допомоги бідним ученицям Одеської Маріїнської міської жіночої гімназії (від 2007 — Одеська Маріїнська гімназія). Очолював комісію опікунів одеських початкових народних училищ. Був членом Одеського товариства історії та старожитностей.

Від 1879 — заслужений професор. 1887–1892 — декан юридичного факультету. Остаточно вийшов у відставку 1893, оселився в маєтку в Полтавській губернії. Згодом переїхав до м. Києва, де й помер. Похований у с. Мовчани (тепер Жмеринського району Вінницької області), де знаходився родинний маєток.

Діяльність

Фахівець із кримінального права і процесу, пенітенціарного права, кримінології, ювенальної юстиції. Репрезентував історичний напрям класичної школи кримінального права. Працював над теоретичними проблемами ставлення у вину, складу злочину тощо. Вважав, що ставлення у вину є зарахуванням людині її дій та бездіяльності як злочину, якщо така дія визначена злочином за законом, вона скоєна з усвідомленням її протизаконності та є наслідком вільної, самовизначеної волі особи. Покарання має сенс тільки як наслідок вини злочинця, як її корелятив. На думку вченого, ставлення у вину, осудність, здатність до ставлення у вину не мають більшого чи меншого ступеня. Натомість покарання може бути повним і неповним, пом’якшеним і зменшеним залежно від обставин. Усі обставини, які вказують на неповноту свідомості або неповноту самовизначення суб’єкта злочину, входять у вчення про визначення міри покарання, слугують причиною її пом’якшення або зменшення. Розробив низку критеріїв для визначення духовної і психічної зрілості особистості.

Працював над системою та принципами покарань, зокрема для малолітніх злочинців. Основним принципом кримінального законодавства вважав запобігання злочинам. Виступав проти застосування смертної кари, тілесних покарань, каторжних робіт, публічної страти щодо осіб віком до 21 року. Досліджував причини злочинності серед малолітніх осіб та молоді. Вважав, що основним завданням кримінальної політики є вплив держави на зовнішні умови злочинності. Одним із перших у Російській імперії виступив із пропозицією створення сільських колоній та виправних притулків для малолітніх злочинців, узагальнив досвід сільських пенітенціарних колоній для молодих злочинців Франції, Бельгії, США, Англії, Німеччини та інших країн. У травні 1870 розробив проєкт статуту першого в Російській імперії Одеського виправного притулку та пояснювальну записку до нього.

За його редакцією видано «Збірник літературних стетей М. І. Пирогова» (рос. «Собрание литературных статей Н. И. Пирогова»). Разом з О. Георгієвським (1830–1911; тепер Росія) опублікував «Новоросійський літературний збірник» (рос. «Новороссийский литературный сборник») та «Підручник з кримінального права. Загальна частина» (рос. «Учебник уголовного права. Общая часть»).

Визнання

Заслужений професор Новоросійського університету (з 1879).

Нагороджений чином дійсного статського радника (1869), орденами Святого Володимира 3-го ступеня та Святої Анни 2-го ступеня.

Праці

О земледельческих колониях и исправительных школах во Франции, Англии и Германии. Одесса : [б. и.], 1861. 82 с.
Молодые преступники: Вопрос уголовного права и уголовной политики. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Типография А. Моригеровского, 1871. 312 с.

Література

Маркевич А. И. Двадцатипятилетие императорского Новороссийского университета. Историческая записка и академические списки. Одесса : Экономическая типография, 1890. 784 c.
Музиченко П. П. Богдановський Олександр Михайлович // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 1. С. 253.
Музика І. В. Богдановський Олександр Михайлович // Антологія української юридичної думки : в 10 т. Київ : Видавничий дім «Юридична книга», 2004. Т. 7. С. 116–120.
Гончар Т. О. Богдановський Олександр Михайлович // Професори Одеського (Новоросійського) університету : в 4 т. 2-ге вид., допов. Одеса : Астропринт, 2005. Т. 2. С. 140–144.
Миронюк М. В., Степанчук Ю. С. Професор права О. М. Богдановський і Вінниччина // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. Вінниця : ВДПУ. 2006. Вип. 11. С. 99-101.
Головко О. М., Греченко В. А. Погляди професора О. М. Богдановського (середина ХІХ століття) щодо злочину та покарання у Київській Русі // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2017. Вип. 46. Т. 1. С. 10–14.

Автор ВУЕ

І. В. Музика

Покликання на цю статтю: Музика І. В. Богдановський, Олександр Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богдановський, Олександр Михайлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2025