Богатир

Київський богатир Кирило Кожум'яка. Скульптор М. Галенко (проєкт «Шукай!», м. Київ)

Богати́р (давньорус. богатырь, від тюрк. baɣatur — герой, ймовірно, із середньоінд. bhaga-tur — сповнений сил, наділений силою та багатством) — багатозначний термін.

1) У фольклорі різних народів світу — герой надзвичайної сили та відваги, вправний воїн, наділений чудесними здібностями, оборонець рідної землі, змієборець.

Богатирі (Святогор, Ілля Муромець, Олекса Попович, Кирило Кожум'яка, Волх Всеславович, Добриня, Микула Селянинович та ін.) — персонажі давньоруських билин. Деякі герої мають історичних прототипів, однак їхні риси гіперболізовано, видозмінено, доповнено елементами чудесного, понадлюдського; інші — збірні образи або фантастичні персонажі. Билини, укладені до протистояння русичів із монголо-татарами, оповідають про битви богатирів із хозарами, пізніші — із турко-татарами. За билинами, тільки богатир здатний захистити Руську землю в часи небезпеки (київський князь без них безсилий, мусить прикликати їх на допомогу). У билинно-казковій тематиці поширені й мотиви про богатиря-семилітка (як-от Михайлика). Термін неодноразово згадано у Галицько-Волинському літописі.

У героїчному епосі часів Козаччини народні уявлення про героїв надзвичайної мужності, сили та хоробрості втілилися в образах Байди, Морозенка, Перебийноса, Сірка, Супруна, Палія, Боняка, Нечая та ін. Існували уявлення про святих-богатирів (святий Георгій, святий Михаїл, а також Ілля Муромець, Микита Попович, Єруслан Лазаревич та ін.).

У тій чи тій формі образи богатирів наділені надлюдськими і надприродними ознаками: незвичайне народження (часто його супроводжують дивні події — землетрус, збурення вод, втеча птахів і звірів та ін.), вміння говорити ще в материнському лоні, швидке дорослішання (не днями, а годинами; «одразу розуміє все, що розуміють тільки дорослі»), надзвичайні зріст, вага й дужість (яку богатир найчастіше до певного віку приховує — до 20, рідше до 30 років), особливі атрибути (богатирський меч або інше спорядження), магічні здібності (здатність перевертатися на тварин чи птахів, побивати демонів, стрімко й невидимо для людського ока пересуватися тощо) або наявність магічних помічників (богатирський кінь із чарівними властивостями), невмирущість чи неостаточність смерті (зникнення, фантастична смерть), спілкування з представниками надприродного, потойбічного світу (характерним є мотив пробудження мертвих, набуття від них певних знань, зокрема пророцтв). За народними уявленнями, одночасно народжуються богатир, богатирський кінь та змій — традиційний супротивник богатирів. У належний час прибігає кінь, і герой вирушає на битву зі змієм, що відбувається на могилі. Якщо богатир досягнув потрібного віку, не розпізнаний людьми, то здобуває перемогу та приєднується до інших богатирів. Якщо богатиря викрито, він одразу вирушає на бій, вбиває змія і гине сам.

Трапляються й уявлення про жінок-богатирок, які перевершували мудрістю й силою чоловіків. Існувало традиційне для багатьох народів повір'я, що в скрутний час богатир повернеться (так, віру у повернення Іллі Муромця фіксували у Помор’ї ще на поч. 20 ст.).

Локуси перебування богатирів можуть мати ознаки потойбіччя, помежів’я з чужими землями-світами (застави), близькості до неосвоєного, «чужого» простору, заселеного ворожими до людей істотами. Поширеним місцем перебування богатирів є гори, з яких видно весь край. Богатиря часто зображено під час подорожі, мандрівки символічним «порожнім» простором, переважно полем, степом (рідше — горами, морем), що відбиває пов’язані аспекти: а) неосвоєного терену, пустки; б) упорядкування, оволодіння таким простором (спорудження мосту, переправи) та переходу між світами. Традиційним є мотив розпуття та вибору богатирем «правильного» шляху, що асоціюється з вибором належної долі.

В епосах різних народів богатир зберігає основні функції: воїна-оборонця, захисника від ворога (лихих сил), вартового, відтворення (билинний мотив сватання), частково — медіатора (посередника, регулятора стосунків) між «своїм» та «чужим» (загрозливим) світами, поцейбіччям і потойбіччям.

2) Переносно — дужа, кремезна людина, силань.

Література

Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу / Упоряд. В. Шевчука. Київ : Веселка, 2003. 247 с.
Антологія українського міфу: Етіологічні, космогонічні, антропогонічні, теогонічні, солярні, лунарні, астральні, календарні, історичні міфи : у 3 т. / Упоряд. В. Войтович. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2006. Т. 1. 912 с.
Пащенко А. О. Руський богатир як медіатор // Наукові записки НаУКМА. Сер. : Теорія та історія культури. 2012. Т. 127. С. 68‒75.
Еліаде М. Трактат з історії релігій / Пер. з фр. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. 520 с.
Златоплуг: епос України-Русі. На київському циклі билин / Упоряд. В. Гребенюка. Луцьк : Надстир’я, 2022. 352 с.