Богарт, Гамфрі

Бо́гарт, Га́мфрі (англ. Bogart, Humphrey; повні прізвище та ім’я — Богарт Дефорест, Гамфрі (англ. Bogart DeForest, Humphrey; 25.12.1899, м. Нью-Йорк, США — 14.01.1957, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США) — актор, лауреат премії «Оскар», один із представників кіножанру нуар.

Богарт, Гамфрі (Bogart, Humphrey)
Народження	25.12.1899
Місце народження	Нью-Йорк
Смерть	14.01.1957
Місце смерті	Лос-Анджелес
Напрями діяльності	кіномистецтво

Відзнаки
Премії	Оскар

Життєпис

Народився в сім’ї лікаря-хірурга та художниці. Родина мешкала у районі Верхній Вест-Сайд та мала котедж на озері Канандейгуа в північній частині штату Нью-Йорк. Навчався у приватних школах.

У травні 1918 — червні 1919 під час Першої світової війни після короткого терміну навчання в Академії Філліпса у м. Ендовері (штаті Массачусетс) служив на флоті. Після служби працював продавцем облігацій, на офісній роботів в компанії «Ворлд філмс» (англ. «World Films»), зокрема сценічним менеджером вистави «Зруйнована леді» (англ. «The Ruined Lady») Ф. Нордстром за участі акторки Е. Брейді (1892–1939; США). Пробував себе у написанні сценаріїв, режисурі та продюсуванні.

Дебютував на сцені як актор у п’єсі «Дрифт» Дж. Колтона та Д. Г. Ендрюса («Drifting»; 1922) у театрі «Плейхаус» в епізодичній ролі дворецького з лише одною реплікою. Брав участь у 17 постановках бродвейських театрів (1922–1935), грав романтичні ролі другого плану в комедіях. Серед ролей у театрі — головна роль Хосе Вальєхо у комедії «Викрадачі колисок» Н. Мітчел і Р. Медкрафта («Cradle Snatchers»; 1925) у театрі «Музична скринька».

У кіно вперше зіграв у епізоді у фільмі «Життя» (1920, режисер Т. Вейл), однак не зазначений у титрах. Понад 10 років виконував ролі другого плану, грав переважно гангстерів (див. Гангстеризм).

Хворів на рак стравоходу.

Похований на приватному цвинтарі Меморіальний парк «Форест-Лаун» у м. Глендейлі (передмістя Лос-Анджелеса).

Творчість

Кінокар’єра актора у 1920–1950-х охоплювала практично всі жанри — від кримінальних драм до мюзиклів. Фільмографія нараховує 80 фільмів. На екрані створив образ індивідуаліста-авантюриста, «крутого хлопця», однак його персонажі вирізнялися також стриманістю, прихованими емоціями. Він майстерно зображував і вразливі сторони героїв, надаючи натяк на деякі прояви порядності навіть у жорстоких персонажів.

На пропозицію бродвейського театрального продюсера А. Гопкінса (1878–1950; США) зіграв роль злочинця Дюка Манті у п’єсі за кримінальною драмою Р. Е. Шервуда «Скам’янілий ліс» (1934). Протягом січня — червня 1935 відбулося 197 вистав у Театрі Бродгерст у м. Нью-Йорку. Про гру Богарта схвально відгукнулися критики, назвали її найкращою роботою в його акторській карʼєрі. Компанія «Ворнер Бразерс» (англ. «Warner Brothers») купила права на екранізацію п’єси та запросила Богарта на роль Манті у фільмі. В екранізації п’єси «Скамʼянілий ліс» (1936, режисер А. Майо) він зіграв разом із Л. Говардом і Б. Девіс.

Після виходу фільму стабільно працював за контрактом із кінокомпанією «Ворнер Бразерс». За перші два роки співпраці знявся у 12 фільмах цієї компанії, у восьми з них зіграв гангстера чи злочинця. Зокрема, виконав роль корумпованого адвоката Джеймса Фрейзера у гангстерській драмі «Янголи з брудними обличчями» (1938, режисер М. Кертіс), робітника Френка Тейлора, який став членом ксенофобської організації та здійснив злочин, у кримінальному фільмі «Чорний легіон» (1937, режисер А. Майо та М. Кертіс), бутлегера (торговця забороненим алкоголем під час сухого закону) Дж. Геллі у гангстерському трилері «Бурхливі двадцяті» (1939, режисер Р. Волш; у радянському прокаті йшов під назвою «Доля солдата в Америці»), божевільного вченого «доктора Ікс» у фільмі жахів «Повернення доктора Ікс» (1939, режисер В. Шерман).

У кримінальному фільмі «Висока Сьєрра» (1941, режисер Р. Волш) зіграв персонажа зі складним характером — грабіжника Роя Ерла. Драма має кілька ознак фільму-нуар. Дослідники вважають цю картину однією з найважливіших кінострічок, що займає проміжне становище між гангстерськими драмами 1930-х і пізнішим напрямком — нуар.

Зіграв головну роль в екранізації роману С. Д. Гемметта (1894–1961; США) «Мальтійський сокіл» (1941, режисер Дж. Г’юстон). Бездоганне втілення ролі приватного детектива Сема Спейда привернуло увагу Голлівуду до актора.

Отримав першу романтичну роль власника кабаре Ріка Блейна у військовій драмі «Касабланка» (1942, режисер М. Кертіс). Дія розгортається під час Другої світової війни в марокканському місті Касабланка, що перебувало під контролем вішистської Франції (див. Віші). Сюжет зосереджено на внутрішньому конфлікті людини, якій доводиться обирати між коханням і обов’язком. Партнеркою у фільмі була І. Бергман. Стрічку відзначено премією «Оскар» за найкращий фільм, найкращий сценарій і найкращу режисуру, номіновано у п’яти інших категоріях, зокрема Богарта номіновано на найкращу чоловічу роль. Завдяки успіху цього фільму здобув статус кінозірки та отримав низку кіноролей.

Актор виконав головну роль капітана пароплава Чарлі Оллната у воєнній мелодрамі «Африканська королева» (1951, режисер Дж. Г’юстон) разом із К. Гепберн. Це епічний фільм про пригоди та кохання під час Першої світової війни. Стрічку внесено до Національного реєстру фільмів США, Богарта відзначено премією «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

Серед інших кіноролей, зокрема: лейтенант-командер Квіг у воєнній драмі «Заколот на „Кейні”» (1954, режисер Е. Дмитрик), Лайнус Леррабі у романтичній комедії «Сабріна» (1954, режисер Б. Вайлдер), авантюрист Біллі Данрейтер у пригодницькому фільмі «Осором диявола» (1953, режисер Дж. Гʼюстон), режисер Гаррі Доус у романтичній стрічці «Босонога графиня» (1954, режисер Дж. Манкевич) тощо.

Партнерами на знімальному майданчику були А. Гарднер, О. Гепберн, С. Трейсі, Д. Нівен, Дж. Кегні та інші.

Нагороди та визнання

Лауреат премії «Оскар» (1952) за найкращу чоловічу роль у фільмі «Африканська королева».

Поштова служба США випустила марку поштову, присвячену Богарту, в серії «Легенди Голлівуду» (1997).

Був визнаний легендою № 1 в історії кіно за версією журналу «Ентертеймент Віклі» (англ. «Entertainment Weekly»; 1997) та найкращим актором в історії американського кіно за версією Американського інституту кіномистецтва (1999).

На честь актора встановлено зірку на Голлівудській алеї слави (1960).

Іменем актора названо астероїд (15495) Богі, відкритий 17.02.1999.

Про життя та кар’єру актора знято байопік «Життя приходить миттєво» (2024, режисер К. Фергюсон). Цей документальний фільм містить архівні відеозаписи та інтерв’ю митця.

Додатково

Захоплювався гольфом, вітрильним спортом, шахами.

Література

Cohan S. Masked Men Masculinity and the Movies in the Fifties. Bloomington : Indiana. University Press, 1997. 346 p.
Dickos A. Street with No Name A History of the Classic American Film Noir. University Press of Kentucky, 2002. 307 p.
Smith G., Carteron B., Halperin J. Heritage Auction Galleries. Heritage Auctions, 2006. 284 p.
Bogdanovich P. Who the Hell's in It Conversations with Hollywood's Legendary Actors. Random House Publishing Group, 2010. 544 p.
Edward D. Berkowitz. Mass Appeal. The Formative Age of the Movies, Radio, and TV.· 2010. 211 p.
Kanfer S. Tough Without a Gun.· Knopf Doubleday Publishing Group, 2011. 304 p.
Amrahs H. Hollywood's 100 Leading Actors. 2024. 408 p.
Biography. URL.: https://humphreybogart.com/biography/
Filmography. URL.: https://humphreybogart.com/filmography/