Богара

Богара́ (від перс. بهار — весна) — неполивні землі, придатні для використовування під посів без зрошування, а також посіви на цих землях.

Богарне (беззрошувальне) землеробство — форма рільництва, адаптована до посушливих і напівпосушливих кліматичних умов.

Зміст

1 Характеристика
- 1.1 Агровиробничі показники
- 1.2 Географічне поширення
2 Богарне землеробство в Україні
3 Значення
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

Агровиробничі показники

Богари отримують вологу лише від атмосферних опадів. Урожайність на цих землях залежить від коливань клімату. Основною умовою успішного ведення землеробства на богарах є накопичення та збереження ґрунтової вологи.

Для богар характерні: мінімальний обробіток та мульчування поверхні ґрунту; використання посухо- та холодостійких сортів, сівозміни з перевагою злакових культур. Богарне землеробство орієнтоване на культури, які добре витримують нестачу вологи, мають глибоку або розгалужену кореневу систему та короткий вегетаційний період.

Географічне поширення

Богара вирізняється рівнинним або слабохвилястим рельєфом, сезонністю атмосферних опадів, високим випаровуванням. Богари поширені на всіх континентах (крім Антарктиди), зокрема:

в Європі — країни Середземномор’я (Греція, Італія, південь Іспанії тощо);
в Азії — Близький Схід, Казахстан, Середня та Центральна Азія, субтропічні та мусонні області Індії (Деканське плоскогір’я), Пакистан, північ Китаю;
у Північній Африці — Алжир, Марокко, Туніс (на межі з пустелями);
у Північній Америці — рівнини США і Канади;
у Південній Америці — Аргентина, Уругвай;
в Австралії — внутрішні райони.

Богарне землеробство в Україні

В Україні богарне землеробство зосереджене у степових та лісостепових зонах півдня і сходу країни. Є основою традиційного землеробства та аграрної культури цих регіонів.

Основні групи культур, що традиційно вирощують на богарах України: зернові — жито, пшениця, кукурудза звичайна, ячмінь, просо, сорго (особливо в південних районах); зернобобові — горох, квасоля, сочевиця, соя; технічні — соняшник, льон олійний, ріпак ярий (у зонах з достатньою кількістю весняних опадів); кормові — люцерна, конюшина.

Значення

Богарне землеробство дає змогу використати незручні для зрошування ділянки, зменшити витрати на інфраструктуру зрошування та енергоресурси, а також обмежує вторинне засолення та підтоплення ґрунтів (типові явища для зрошуваних земель). Є адаптаційною моделлю землеробства в умовах зростання посушливості; стимулює селекцію та впровадження посухостійких сортів і культур; стабілізує виробництво в регіонах з обмеженими водними ресурсами.

Богарне землеробство — ключовий чинник сталого розвитку сільського господарства в умовах кліматичних викликів.

Література

Lal R. Dryland Agriculture and Soil Conservation. New York : Springer, 2016. 460 p.
Кравченко Ю. М. Богарне землеробство в умовах Степу України // Вісник аграрної науки. 2015. № 4. С. 25–31.
Лісовий М. П., Шевченко М. С. Вологозбережні технології в богарному землеробстві // Землеробство. 2018. Вип. 90. С. 47–55.
Мірошниченко М. М. Сучасні технології вирощування зернових культур у богарних умовах // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2021. № 2. С. 34–41.
Кузьменко О. В., Рябчун В. К. Посухостійкі культури для богарного землеробства України // Аграрна наука та освіта. 2022. № 3. С. 18–26.