Боваризм

Бовари́зм (фр. bovarysme, первісно bovarisme, від Bovary — прізвище персонажа роману Г. Флобера), синдром мадам Боварі — психологічний стан, характерними ознаками якого є втрата здатності чіткого розрізнення дійсності та фантазії, схильність підміняти реальне уявним (при цьому уявний світ може мати як позитивне, так і негативне забарвлення), ілюзорне прагнення ідеалу та розчарування через невідповідність життя ідеальним уявленням, марево ідеального кохання тощо.

Історична довідка

Термін «боваризм» уперше вжив письменник і літературний критик Ж. А. Барбе д’Оревільї у праці «Твори і люди» («Les œuvres et les hommes»; 1865). В обіг увів філософ Ж. А. де Готьє де Лагіоні (1858–1942; Франція), прихильник ідей А. Шопенгауера і Ф. В. Ніцше. У статті «Боваризм, психологія у творчості Флобера» («Le Bovarysme, la psychologie dans l’œuvre de Flaubert»; 1892) автор описав боваризм як пошук втечі від реальності, здатність людини уявляти себе і своє життя не таким, яким воно є насправді, схильність плекати мрії, далекі від дійсності, з переконанням, що вони можуть здійснитися.

Емма Боварі — персонаж роману Г. Флобера «Пані Боварі» («Madame Bovary»; 1857). Це літературний образ жінки, яка живе у світі романтичних ілюзій і постійно розчаровується через невідповідність між мріями та реальністю. Незадоволена своїм шлюбом з провінційним медиком, Емма мріяла про життя, сповнене розкоші, кохання і пригод, як у сентиментальних романах, які вона читала. У відчаї через борги та розчарування в коханні вона вчинила самогубство.

Г. Флобера надихнули роман О. де Бальзака «Тридцятирічна жінка» (фр. «La Femme de trente ans»; 1842), в якому було описано схожий стан, а також роман М. де Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» (ісп. «El ingenioso hidalgo don Quixote de la Mancha»; 1605), з якого він запозичив тему впливу читання екстравагантних книг.

Із часом поняття вийшло за межі літературознавства й набуло філософського та психологічного значення. У 21 столітті феномен боваризму набув нових форм. Соціальні мережі, культура успішності, ідеалізовані образи життя можуть посилювати схильність до порівняння себе з вигаданими стандартами. Людина вигадує «віртуальну версію» себе, що інколи мало відповідає реальному внутрішньому стану. Сучасники можуть створювати для себе ідеалізовані образи через фотографії, пости та інші медіаформати, намагаючись втекти від реальності або замінити її.

Характеристика

Особливості

Основою для формування терміна «боваризм» стали нездатність прийняти буденність життя та прагнення втекти в ідеалізований світ. Особи із цим станом прагнуть пристрасті, романтичних стосунків та ідеального кохання, часто ігноруючи буденність і страждаючи від депресивних настроїв, коли ілюзії руйнуються.

Боваризм визначають як клінічний стан з ознаками втрати здатності проводити чітку межу між дійсністю та фантазією, схильністю підміняти реальне уявним.

Основні риси боваризму:

розрив між мрією та реальністю, що стає дедалі більшим, створюючи хронічне розчарування;
пошуки притулку в уявному задля уникнення реальності, яка розчаровує;
глибока нездатність прийняти світ таким, яким він є;
постійне невдоволення;
заперечення реальності (певна нездатність розпізнавати об’єктивні факти, надання переваги ілюзії).

У помірному вигляді боваризм — це природна психологічна риса (мрійливість, творчість, амбіційність), але в крайніх проявах вона може набувати патологічного характеру.

Філософський вимір

У філософському сенсі боваризм близький до ідей про конфлікт між «буттям» і «уявленням»; напруження між реальним та ідеальним; драми невідповідності між внутрішнім і зовнішнім світом. Емма Боварі страждала саме через філософську проблему — неможливість примирити реальність із внутрішнім ідеалом.

Боваризм — це здатність людини уявляти себе іншою, ніж вона є насправді (створення образу «я-ідеального»). Цей феномен пов’язаний із самоконструюванням особистості; прагненням до ідеалу; творчою уявою; розривом між реальністю та бажаним. У помірній формі це рушій прогресу: людина мріє — і завдяки цьому розвивається. Без певної частки ілюзії неможливі ні мистецтво, ні амбіції, ні історичні зміни.

З філософсько-психологічного погляду боваризм — це не просто відхилення, а прояв фундаментальної напруги людського існування: людина одночасно живе в реальному світі та у світі власних уявлень. Проблема виникає не через сам факт мрій, а через втрату критичного мислення; відмову приймати обмеження реальності; нездатність інтегрувати ідеал у практичне життя. Водночас сприйняття світу, позначене мріями та ідеалами, може призвести до трагедії.

Психологічний вимір

У психологічному контексті боваризм часто пов’язують із неможливістю структурувати власні емоції та знайти сенс у повсякденності. Симптоми: інтроверсія, лабільність психіки, тривожність, пригніченість. За значної вираженості цього стану є небезпека появи аутизму.

У психології боваризм розглядають як порушення реалістичної самооцінки: особа перебільшує власні можливості або роль; створює вигаданий образ себе; живе очікуванням «іншого життя». Це може бути пов’язано з нарцисичними тенденціями (див. Нарцисизм), інфантилізмом, незрілою ідентичністю. Іноді боваризм виконує компенсаторну функцію: допомагає уникнути болючої реальності, знижує рівень тривоги, підтримує самооцінку.

Стан може виявлятися: у підлітковому та юнацькому віці; в умовах соціальної фрустрації; під час внутрішніх конфліктів; серед дорослих жінок (переважно інтровертованих чи лабільних; насамперед стосується сфери інтимного життя). Особи із боваризмом прагнуть привертати увагу й отримувати підтвердження, що ними захоплюються; вони шукають ідеальне кохання і після завершення невдалих стосунків одразу (через боязнь бути покинутими) вступають у нові.

Клінічний підхід

Боваризм як синдром передбачає хронічне невдоволення на емоційному та соціальному рівні, завищені очікування, цілі, що не відповідають можливостям, викривлене сприйняття оточення. Пацієнти також демонструють адиктивну поведінку та компульсивну поведінку, підвищену чутливість до критики, різкість, гнівливість, труднощі з адаптацією до стресових ситуацій (див. Стрес), нездатність вирішувати проблеми тощо.

Боваризм переходить у клінічно небезпечну форму, коли фантазії повністю витісняють реальність; людина втрачає критичність; виникає ізоляція соціальна; формується хронічне розчарування. У крайніх випадках це може межувати з депресивними розладами (через розрив між мрією та реальністю); розладами особистості; аутистичним відстороненням (як психологічною втечею від світу).

Важливим аспектом синдрому є прагнення постійної почуттєвої інтенсивності, екзальтації, драматичних любовних сценаріїв — із різними перешкодами та небезпеками. Особи з боваризмом можуть неправильно тлумачити негативну поведінку (агресію чи ревнощі), приймаючи їх за прояви пристрасті. Через свою одержимість партнером вони починають копіювати його вподобання, манери і навіть спосіб мислення. Але щойно ейфорія від роману спадає, обранець виявляється не таким досконалим і починається неминуче розчарування. Розрив стосунків «пані Боварі» зазвичай переносить дуже болісно, потерпає від пригніченості, тривожності, депресивних та суїцидальних настроїв, не в змозі дати раду власним емоціям. Утім, нерідко психічний стан поліпшується з появою нового «ідеального» партнера.

Додатково

Письменник Д. Пеннак у праці «Як роман» (фр. «Comme un roman»; 1992) серед 10 основних прав читача називає «право на боваризм (хворобу, що передається за допомогою тексту)» і описує явища, пов’язані з цією «хворобою». Уява розпалюється, нерви вібрують, серце б’ється швидше, адреналін «вивергається», а мозок на мить плутає «міхури повсякденного життя з ліхтарями романтики».

Література

Чередник Л. В. Феномен боваризму в європейській літературі ХІХ століття // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія : Літературознавство. 2011. Вип. 2 (1). С. 138–147.
Кирилюк С. Д. Боваризм як психологічна та естетична стратегія в українській прозі зламу століть // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. 2014. Вип. 734. С. 112–118.
Jayot D. Le bovarysme, de la psychologie à la psychanalyse, de Gaultier à Lacan // Gaultier J. de. Le Bovarysme. Paris : Éditions du Sandre, 2015. P. 251–264.
Кирилюк С. Д. «Тінь» Емми Боварі : флоберівські ремінісценції в прозі Ольги Кобилянської // Слово і Час. 2018. № 11. С. 65–74.
Laxenaire M. Le bovarysme // Annales Médico-psychologiques, revue psychiatrique. Paris : Elsevier Masson, 2021. Vol. 179. № 9. P. 785–791.
Elez V. La maladie mentale et les autres dans Mémoires d’un fou, Madame Bovary et Salammbô de Flaubert // Anales de Filología Francesa. 2025. № 33. P. 144–163.
Keflioğlu E. Bovarism’s Neurotic Reflections Across Cultures : A Comparative Literary Case Study in Light of Karen Horney’s Neurosis Theory // Open Cultural Studies. 2025. Vol. 9. Is. 1. Art. 20250048.
Plissonneau G. Découvrir des Bovary et des bovarysmes contemporains // Pratiques. 2025. № 205–206. URL : journals.openedition.org
Jayot D. Le bovarysme, de la psychologie à la psychanalyse, de Gaultier à Lacan // Gaultier Jules de. 2015. Р. 251–264.
Laxenaire M. Le bovarysme // Annales Médico-psychologiques . 2021. №°9. Vol. 179. P. 785–791.
Elez V. La maladie mentale et les autres dans Mémoires d’un fou, Madame Bovary et Salammbô de Flaubert // Anales de Filología Francesa. 2025. № 33.
Keflioğlu E. Bovarism’s Neurotic Reflections Across Cultures: A Comparative Literary Case Study in Light of Karen Horney’s Neurosis Theory // Open Cultural Studies. 2025. Vol. 9. № 1. P. 2025-0048.
Plissonneau G. Découvrir des Bovary et des bovarysmes contemporains // Pratiques. 2025. Р 205–206.