Блокбастер

Блокба́стер (англ. blockbuster, block-buster, первісно — потужна бомба великого калібру, від block — квартал, з фр. bloc — брила, масив і англ. bust, з burst — вибухати) ― твір (театральна вистава, книга, фільм, комп’ютерна гра тощо), який став хітом, бестселером і приніс автору / авторам вагомий фінансовий успіх. У сфері кіно блокбастер ― масштабний, видовищний, знятий за участі акторів-зірок високобюджетний фільм, який користується популярністю в масового глядача та приносить значний прибуток у прокаті.

Історична довідка

Слово «блокбастер» запозичене з військової сфери, де воно функціонувало як сленгова назва дуже потужної фугасної авіабомби. Після Другої світової війни поняття блокбастер почали активно використовувати як своєрідну метафору в різних галузях культури щодо проєктів, речей і творів, які були розраховані на надзвичайну ефективність і рентабельність, «вибухали» масовою популярністю та прибутковістю. Найуживанішим на той час означення блокбастер було в театральній сфері.

Уперше поняття блокбастер стосовно фільму було вжито в рекламі кінокартини «Бомбардир» (1943, реж. Р. Воллес).

Рекламний слоган представляв стрічку як «Блокбастер усіх шоу з гострими відчуттями» («The block-buster of all action-thrill-service shows!»). Від 1975 після виходу класичного трилера «Щелепи» С. Спілберга термін «блокбастер» у його сучасному значенні остаточно закріпився в кіно, його почали використовувати й щодо раніше знятих масштабних популярних прибуткових фільмів, як-от «Віднесені вітром» (1939, реж. В. Флемінг).

Характеристика

Як кінематографічний термін має неоднозначне, варіативне вживання. При визначенні кінокартини як блокбастеру можуть наголошувати, наприклад, на тому, що це фільм:

розважальний та дуже популярний;
спонукає до активного обговорення та повторного перегляду;
видовищний, насичений спецефектами;
великобюджетний у виробництві та рекламі;
низькобюджетний, але з несподіваним і надзвичайним фінансовим успіхом;
фінансово успішний, прибуток від прокату якого значно перевищує виробничі витрати;
належить до категорії А (знятий висококласними спеціалістами і призначений насамперед для прокату в кінотеатрах);
знятий за участю акторів-зірок;
«флагманський» фільм голлівудської кінокомпанії, призначений для «літнього» релізу (тобто до Дня незалежності США).

Найчастіше блокбастерами стають фільми таких тематичних жанрів, як науково-фантастичний, фентезі, історичний (зокрема, пеплум), пригодницький, екшн (бойовик), військовий. Саме ці жанри мають зазвичай сюжетні та сценарні особливості, необхідні для створення масштабного аудіо-візуального видовища, насиченого спецефектами. Часто блокбастерами стають екранізації літературних бестселерів.

Блокбастери вважають видом найбільш популярного, масового кіно (тобто мейнстриму), яке часто протиставлене інтелектуальному авторському кіно. Блокбастери не є примітивними й поверховими за змістом.

Серед творців інтелектуальних блокбастерів М. Скорсезе («Банди Нью-Йорку», 2002; «Авіатор», 2004; «Відступники», 2006; «Вовк із Волл стріт», 2013; «Хранитель часу», 2011), Д. Фінчер («Сім», 1995; «Бійцівський клуб», 1999; «Кімната страху», 2002; «Гра», 1997; «Зодіак», 2007; «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», 2008; «Соціальна мережа», 2010; «Дівчина з татуюванням дракона», 2011; «Картковий будиночок», 2013; «Загублена», 2014), Лана та Ліллі брати/сестри Вачовські 1999–2003; «Хмарний атлас», 2012), К. Нолан («Пам’ятай», 2000; «Престиж», 2006; «Початок», 2010; «Інтерстеллар», 2014; «Дюнкерк», 2017; «Тенет», 2020).

Хоча зміст терміна Блокбастер суттєво зумовлений специфікою американської студійної системи і використовується здебільшого щодо кінопродукції Голлівуду, його нерідко застосовують і до наймасштабніших, видовищних фільмів європейських, латиноамериканських, австралійських, новозеландських режисерів, серед яких: Л. П. М. Бессон («Нікіта», 1990; «Леон», 1994; «П’ятий елемент» 1997, «Жанна д’Арк», 1999), Р. Скотт («Гладіатор», 2000; «Наполеон», 2023; «Гладіатор 2», 2024), Є. Ю. Гоффман («Вогнем і мечем», 1999), Г. дель Торо («Лабіринт фавна», 2006), А. Куарон («Гаррі Поттер і в’язень Азкабану», 2004; «Останній нащадок землі», 2006; «Гравітація», 2013), П. Джексон (кінотрилогія «Володар перснів», 2001–2003; «Кінг-Конг», 2005), Дж. Міллер (серія фільмів «Шалений Макс, з 1979). Такі фільми часто створюються кінематографістами з різних регіонів світу у співпраці з американськими кіностудіями.

Серед українських фільмів, до яких іноді застосовується термін Б.: «Кіборги. Герої не вмирають» (2017, реж. А. Сеітаблаєв), «Захар Беркут» (2019, реж. А. Сеітаблаєв), «Довбуш» (2023, реж. О. Санін).

Додатково

Створення видовищного й масштабного фільму ― це не тільки творчий, але зазвичай складний високотехнологічний процес. Для того, щоб зібрати талановиту «зіркову» команду творчої знімальної групи необхідно передбачити гідні уславлених митців і кіномайстрів гонорари та, нерідко, ще більші видатки на забезпечення суто технічного боку знімального процесу. Такі кінематографічні проєкти під силу лише великим кінокомпаніям унаслідок залучення значних інвестицій, власники яких в умовах ринкової економіки розраховують на прибуток. Це вимагає враховувати інтереси якомога більшого відсотка публіки для забезпечення значної кількості переглядів та отримання прибутку. Втім, талановиті митці у своїх найкращих кінотворах досягають балансу значного серйозного змісту, художньо-естетичної форми та доступності фільму для широкої публіки.
Принципи постмодернізму часто уможливлюють поєднання в одному фільмі привабливу для масової публіки видовищність та ефектність з езотеричним інтертекстом для елітарного глядача. Наприклад, у серії фільмів «Зоряні війни» (1976–1977, реж. Дж. Лукас та ін.), крім захопливого сюжету та ефектних сцен, освічений глядач може вишукати приховані посилання на релігійні тексти та світову міфологію.
У повсякденному мовленні українською щодо дуже популярного, визнаного, захопливого тощо фільму побутує фраза: «Фільм ― бомба!» саме в близькому до блокбастеру значенні. Англомовний фразеологізм «касова бомба» (англ. box-office bomb) позначає натомість касовий провал фільму (box-office flop).

Література

Ravid S. A. Information, Blockbusters, and Stars: A Study of the Film Industry // The Journal of Business. 1999. Т. 72. № 4. P. 463–492.
Collins A., Hand C., Snell M. C. What Makes a Blockbuster? Economic Analysis of Film Success in the United Kingdom // Managerial and Decision Economics. 2002. Т. 23. № 6. P. 343–354.
Shone T. Blockbuster: How Hollywood Learned to Stop Worrying and Love the Summer. New York : Simon and Schuster, 2004. 340 p.
Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ : Логос, 2011. 391 с.
Kersten A., Verboord M. Dimensions of Conventionality and Innovation in Film: The Cultural Classification of Blockbusters, Award Winners and Critics' Favourites // Cultural Sociology. 2014. Vol. 8. № 1. P. 3–24.
Пересторонина М. Г. Эволюция художественной формы на примере «арт-блокбастера» #Новейшего Голливуда // Философия и культура. 2019. № 8. С. 46–52. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/evolyutsiya-hudozhestvennoy-formy-na-primere-art-blokbastera-noveyshego-gollivuda

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Блокбастер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блокбастер (дата звернення: 10.11.2026).

Оприлюднено: 23.02.2022