Блантер, Матвій Ісакович
Бла́нтер, Матві́й Іса́кович (рос. Блантер, Матвей Исаакович; 10.02.1903, м. Почеп, тепер Брянської області, Росія — 27.09, за іншими даними — 24.09.1990, м. Москва, Росія) — композитор, народний артист СРСР (з 1975), лауреат Державної премії (1946), основоположник радянської масової пісні.
|
Блантер, Матвій Ісакович | |
|---|---|
| Народження | 10.02.1903 |
| Місце народження | Почеп |
| Смерть | 27.09.1990 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї купця та актриси. Мати була родичкою театрального діяча С. Міхоелса. З раннього дитинства хлопчика виховували у повазі до мистецтв. Навчався гри на фортепіано у приватного педагога. Першу освіту технічного напряму здобув у реальному училищі рідного містечка. Невдовзі разом із батьками переїхав до м. Курська. Продовжив освіту в Курському музичному училищі (1915–1917) по класу фортепіано та скрипки. 1917 переїхав до м. Москви. Навчався у Музично-драматичному училищі Московського філармонічного товариства (1917–1921), клас скрипки О. Могилевського (1885; тепер Україна — 1955; Японія), композиції — Г. Конюса (1862–1933), теоретичні предмети вивчав у М. Потоловського (1878–1927) та М. Кочетова (1864–1925; усі — тепер РФ). Саме М. Потоловський звернув увагу на здібність Блантера до створення пісень.
Ще студентом став керівником музичної частини естрадної студії «Мастофор» («Майстерня Н. Фореггера»), для якої написав свій перший відомий фокстрот «Джон Грей» (1923). У 1926–1936 працював завідувачем музичною частиною різних театрів: Ленінградського театру сатири (1926–1927; тепер Санкт-Петербурзький театр комедії імені М. П. Акімова), Театру оглядів Будинку друку у м. Москві (1928–1929), агітбригади, згодом Магнітогорського театру робітничої молоді (1930–1931; тепер Магнітогорський драматичний театр імені О. С. Пушкіна), Пересувного театру журналу «Крокодил» (1932), Горьківського театру мініатюр (1932–1933; тепер м. Нижній Новгород). У 1936–1941 — художній керівник Державного джаз-оркестру СРСР (м. Москва). У роки Другої світової війни створював пісні, виїжджав у складі фронтових бригад у райони бойових дій, брав участь у концертах у госпіталях.
Співпрацював з театральними та кінорежисерами, часто виступав на радіо зі своїми творами. Публікував у пресі статті про роль музики, зокрема пісень, у розвитку культури країни.
Був членом Спілки композиторів СРСР, членом Антисіоністського комітету радянської громадськості.
Творчість
Творчий стиль Блантера пройшов еволюцію від простих, легких і безтурботних естрадних пісеньок до творів глибокого морального, патріотичного та гуманістичного змісту, суголосного радянській епосі. Головна лінія всієї пісенної творчості композитора — ліризм.
У його спадщині понад 200 пісень. Серед творів найвідоміші: «Партизан Железняк» (1932) та «Песня о Щорсе» («Пісня про Щорса»; 1935, обидві — на слова М. Голодного), в яких використані звороти українського народного мелосу; «В путь-дорожку дальнюю» («У путь-доріжку далеку»; 1937, на слова С. Острового), «Катюша» (1938), «До свиданья, города и хаты» («До побачення, міста і хати»; 1941, обидві — на слова М. Ісаковського), «Моя любимая» («Моя кохана»; 1942, на слова Є. Долматовського), «Жди меня» («Чекай мене»; 1942, на слова К. Симонова), «В лесу прифронтовом» («У лісі прифронтовому»; 1943, на слова М. Ісаковського), «В городском саду» («У міському саду»; 1947, на слова О. Фатьянова), «Летят перелётные птицы» («Летять перелітні птахи»; 1949, на слова М. Ісаковського) та ін. Його пісня «Катюша» перекладена багатьма мовами, набула інтернаціонального значення. Мелодія його «Футбольного маршу» (1938) традиційно лунала перед матчами в СРСР.
Після війни і до середини 1970-х композитор створював пісні на теми праці, мирного життя, кохання. У спадщині композитора — цикли «Циганських пісень», пісень на слова Б. Окуджави, дитячих пісень.
Яскрава сторінка творчості Блантера — музика для театральних спектаклів — Ленінградського театру естради і мініатюр під керівництвом А. Райкіна (тепер Театр естради імені Аркадія Райкіна), Московського мюзик-холу тощо та оперети. Найвідоміша — «На березі Амуру» (1938). Спадщина композитора налічує кілька сюїт для голосу з оркестром, музику до кінофільмів та радіопостановок.
Музика Блантера тісно пов’язана із творчістю поетів: М. Ісаковського, В. Лебедєва-Кумача (1898–1949; тепер РФ), С. Михалкова (1913–2009; РФ), М. Свєтлова, С. Маршака, К. Симонова, І. Сельвінського (1899; тепер Україна — 1968; тепер РФ), М. Голодного (1903; тепер Україна — 1949; тепер РФ) та ін.
Пісні Блантера виконували співаки: Л. Утьосов, Л. Русланова (1900–1973; РФ), М. Рейзен, О. Образцова (1939; тепер РФ — 2015; Німеччина), Є. Нестеренко (1938; тепер РФ — 2021; Австрія), С. Лемешев, Ю. Гуляєв, Т. Синявська, М. Магомаєв, М. Бернес, Б. Окуджава, Е. Хіль (1934–2012; РФ), А. Герман, Д. Хворостовський та інші.
Нагороди та визнання
Герой Соціалістичної Праці (1983).
Нагороджений двома орденами Леніна (1973, 1983), орденом «Знак Пошани» (1967), медалями.
Лауреат Державної (Сталінської) премії (1946).
Література
- Зак В. М. Блантер. Москва : Советский композитор, 1971. 176 с.
- Исаковский М. В. О поэтах, о стихах, о песнях. Москва : Современник, 1972. 428 с.
- Завадская Н. Любимые песни военных лет. Москва : Советский композитор, 1987. 120 с.
- Советские композиторы — фронту / Сост. Г. А. Поляновский. Москва : Советский композитор, 1989. 87 с.
- Блантер Матвей Исаакович // Величайшие люди Украины. Малый энциклопедический справочник / Сост.: Р. Аблясов, Л. Еднак, С. Шамара. Черкассы : Восточно-европейский университет экономики и менеджмента, 2019. С. 311–312.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Блантер, Матвій Ісакович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блантер, Матвій Ісакович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.10.2024
