Бжеський, Роман Стефанович

Бжеський, Роман Стефанович
Псевдоніми	Гармаш, Дажбожич, Роман Десняченко, Роман Задеснянський, Роман Задніпрянський, Іван Мазепинець, Р. Орликівець, Р. Млиновецький, Роберт Паклен, Характерник, Вернигорець
Справжнє прізвище	Бржеський
Народження	04.04.1897
Місце народження	Ніжин
Смерть	04.04.1984
Місце смерті	Детройт, США
Місце поховання	Саут-Баунд-Брук
Місце діяльності	Україна, США
Напрями діяльності	історія, літературознавство, публіцистика

Бже́ський, Рома́н Сте́фанович (Бржеський; псевдоніми: Гармаш, Дажбожич, Роман Десняченко, Роман Задеснянський, Роман Задніпрянський, Іван Мазепинець, Р. Орликівець, Р. Млиновецький, Роберт Паклен, Характерник, Вернигорець; 04.04.1897, м. Ніжин, тепер Чернігівської області, за іншими даними м. Шостка Глухівського повіту, тепер Сумської області, Україна — 04.04.1982, м. Детройт, США) — публіцист, літературознавець, історик, діяч Української Народної Республіки.

Зліва направо — У. Самчук, Є. Маланюк, Р. Бжеський, М. Чирський, О. Штуль

Життєпис

Народився в сім’ї інженера та колезького секретаря С. Бржеського. Мати походила з козацького старшинського роду Грищенків. Дитячі роки пройшли в м. Шостці, де служив батько. Згодом родина переїхала до м. Чернігова, де розпочав навчання в гімназії. 1914 увійшов до таємної молодіжної організації «Братство самостійників», до якої належали В. Еллан-Блакитний, А. Казка, Є. Онацький, В. Отаманівський (1893–1964; тепер Україна), П. Тичина. 1916 закінчив Чернігівську гімназію (існувала до 1917) за військовою спеціальністю в чині старшого унтерофіцера. 1917 долучився до організації українського полку ім. гетьмана П. Дорошенка в м. Чернігові. Брав участь у Другому військовому зʼїзді в м. Києві. За Центральної Ради працював у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ. Учасник боїв із російськими військами 1918–1919 (воював у Першому курені Українських січових Стрільців під командуванням сотника В. Кучабського). Навесні 1918 їздив із спеціальними повноваженнями від уряду України до м. Москви на дипломатичні переговори з Г. Чичеріним, Л. Караханом (1889; тепер Грузія— 1937; тепер РФ) та В. Леніним. За гетьманування П. Скоропадського працював у Міністерстві внутрішніх справ разом із Д. Донцовим та М. Міхновським. 1920 арештований радянською владою. Утік із в’язниці, перейшов радянсько-польський кордон і оселився в м. Кременці, де прожив майже 20 років. Працював директором книгарні товариства «Просвіта», організував національний вишкіл української молоді. Був лектором Кременецької української гімназії (тепер Українська гімназія ім. Івана Стешенка; м. Кременець), проводив журналістську та публіцистичну діяльність. Дописував до «Літературно-наукового вісника». Товаришував із письменником У. Самчуком. Один із перших політичних арештантів у польському таборі Береза Картузька (1934–1935), другий арешт відбував до вересня 1939. Від 1941 до 1943 працював у редакції газети «Волинь» (головний редактор — У. Самчук). 1943 переїхав із родиною до м. Праги. Після завершення Другої світової війни перебував у таборі для переміщених осіб. 1950–1982 — жив в еміграції у США (м. Детройт), де написав і опублікував понад 30 книг.

Похований на православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці.

Публіцистична й літературознавча діяльність

Автор понад 130 публікацій, поетичної збірки «Говорить серце...» (1962), низки портретів. Доробок вченого підпорядкований загальній меті — здобуванню самостійної Української держави. Політичні студії зосереджені на основах українського націоналістичного світогляду, на українсько-російських відносинах. Доводив неможливість існування Росії поза імперською парадигмою.

Історичні студії ґрунтувалися на концепції окремішності українського народу, що до кін. 18 ст. зберігав свій давньослов’янський демократичний устрій, а Україна залишалася складником Європи і разом з нею переживала найважливіші політичні та культурні трансформації. Доводив історичну закономірність визвольної боротьби українського народу за незалежність («Нариси з історії визвольних змагань 1917–1922 р.»).

У літературознавчих студіях досліджував творчість Т. Шевченка («Апостол української національної революції») і Лесі Українки, а також розглядав зміни в естетичній свідомості українського народу міжвоєнного періоду на прикладі творчості М. Вороного, О. Ольжича, Л. Мосендза, Остапа Вишні, М. Куліша, М. Хвильового та ін. У діаспорній публіцистичній та літературознавчій полеміці протиставляв ідеям українофілів (див. Українофільство) й автономістів (зокрема, латентних) позицію українських самостійників (державників).

Вшанування пам’яті

На честь Бжеського названо вулицю і провулок у м. Чернігові.

Праці

1. Біла книга. Національна і соціяльна політика совітів на службі московського імперіялізму. [Б. м.] : Український політик, 1947. 220 с.
2. Національно-політичні погляди Драгоманова, їх вплив та значіння. 2-ге вид. [Б. м.] : Український політик, 1951. 111 с.
3. Історія українського народу. Мюнхен : Українське наукове видавництво, 1953. 643 с.
4. Творчість Лесі Українки. 2-ге вид., допов. Мюнхен : Українська критична думка, 1965. 174 с.
5. Апостол української національної революції. 4-те вид. Мюнхен : Українська критична думка, 1969. 394 c.
6. Нариси з історії визвольних змагань 1917–1922 р. : у 2 т. 2-ге вид., перегл. і допов. Торонто : Чужина, 1970–1973.
7. Гетьман Мазепа в світлі фактів і в дзеркалі «історії» : в 2 кн. Торонто : [б. в.], 1976.
8. Росія без маски. Вибрані твори. Київ : Українська видавнича справа, 2023. 240 с.

Література

1. Сварник Г. Загадковий «вісниківець» Роман Бжеський. Листи до Дмитра Донцова. Українські проблеми. 1997. № 2. С. 144–150.
2. Чернихівський Г. Роман Бжеський — учений, політик, громадянин // Портрети пером: Статті, публікації, спогади, рецензії : в 3 кн. Кременець; Тернопіль : ВАТ Папірус, 2008. Кн. 3. С. 32–43.
3. Демченко Т., Іваницька С. Історія створення «Української малої енциклопедії» у листуванні Євгена Онацького і Романа Бжеського (1957–1968) // Український археографічний щорічник. Нова серія. 2018. Вип. 21 /22. С. 861–896.
4. Демченко Т. «Й слова залізні, гнівні, горді / зовуть на герць, на бій, на чин»: штрихи до біографії Романа Бжеського // Бжеський Р. Росія без маски. Вибрані твори. Київ : Українська видавнича справа, 2023. С. 19–35.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бжеський, Роман Стефанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бжеський, Роман Стефанович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.10.2024