Бетховен (кратер)

Бетхо́вен  (лат. Beethoven) — великий ударний кратер на Меркурії.

Кратер Бетховен відкрито на знімках, переданих 1974 космічним апаратом «Марінер-10» із прольотної траєкторії.

Параметри та розташування

Ефективний діаметр кратера — 643 км (за іншими оцінками, 631 або 625 км). Точні розміри кратера важко визначити, оскільки в деяких місцях його вал дуже зруйнований і плавно переходить в навколишні деталі рельєфу поверхні Меркурія. Контур валу кратера далекий від ідеальної кільцевої структури.

Бетховен — сьомий за величиною ударний кратер у Сонячній системі, третій за величиною на Меркурії. Назву кратера на честь композитора Л. ван Бетховена затверджено 1976 Міжнародним астрономічним союзом. Координати центра кратера: 20° 48' південної широти, 123° 54' західної довготи.

Геологічна структура

На відміну від багатьох імпактних утворень аналогічного розміру на інших тілах Сонячної системи (зокрема, на Місяці), кратер є однокільцевим. Імпактні структури великих розмірів є наслідками бомбардувань поверхні великими метеороїдами. Реакція літосфери на такого роду чинники повинна приводити до утворення багатокільцевих структур із центральними гірками, численними розломами в околицях структури, часто з викидами магматичних порід.

Вал кратера Бетховен майже вздовж усього периметра низький і місцями згладжений, у деяких секторах покритий викидами. Значні викиди спостерігали на східних і південних сторонах валу. На північному заході — підйом околиці кратера.

Глибину кратера Бетховен оцінюють у (2,5 ± 0,7) км. Оцінка ґрунтується як на аналізі фото, отриманих місією «Марінер-10», так і за довжиною тіней, які відкидають численні структури кратера. Це значно менше, ніж глибина басейнів аналогічного розміру на Місяці.

Дно кратера містить багато менших кратерів, які є результатами більш пізніх бомбардувань. Найбільшим із сателітних є кратер Белло (діаметр 140 км) у східній частині кратера Бетховен. У південній частині — кратер Саят-Нова (діаметр 150 км), контури якого менш чіткі, ніж у кратера Белло.

Усередині кратера Бетховен уздовж валу тягнеться довгий уступ, що перетинає ділянку південно-західного сектора кратера. Топографічно уступ можна поділити на західну і південну частини. Частину, що проходить майже паралельно західному краю Бетховена, названо Уступом Дюйфкена. Південна частина уступу проходить через кратер Саят-Нова, ділячи його майже навпіл. Висота стін уступу місцями досягає 870 м.

На північний схід від кратера Саят-Нова розташовано ще один уступ, який проходить приблизно на 100 км ближче до центра Бетховена, ніж перший.

Виходячи з концентрації та кількості кратерів на дні кратера Бетховен, він утворився в геологічну епоху, що віддалена від нашого часу на (3,9–4,0) млрд років.

Додатково

На відстані близько 200 км на південний захід від зовнішньої межі кратера Бетховен, знаходиться 100-кілометровий кратер Барток.

Література

1. Krumenaker L. E. Remarks on the Nomenclature of Mercury // Icarus. 1978. Vol. 34. № 1. P. 215–219.
2. Graham D. L. The Nature of Albedo Features on Mercury, with Maps for the Telescopic Observer. Part II: The Nature of the Albedo Markings // Journal of the British Astronomical Association. 1995. Vol. 105. № 2. P. 59–64.
3. Mohit P., Johnson C., Barnouin-Jha O. et al. Shallow Basins on Mercury: Evidence of Relaxation? // Earth and Planetary Science Letters. 2009. Vol. 285. № 3–4. P. 355–363.
4. Beethoven // Gazetteer of Planetary Nomenclature. URL: https://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/660
5. Geologic Map of the Michelangelo Quadrangle of Mercury // Lunar and Planetary Institute. URL: https://www.lpi.usra.edu/resources/mercury_maps/MichelangeloI01659/index.html

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Бетховен (кратер) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бетховен (кратер) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюдненно
Оприлюднено: 23.03.2023