Берн, Ерік Леннард

Берн, Ерік Леннард (англ. Berne, Eric Lennard; справжні прізвище та ім’я: Бернстайн Леонард; 10.05.1910, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада — 15.07.1970, м. Монтерей, штат Каліфорнія, США) — психолог і психіатр, засновник транзакційного аналізу.

Берн, Ерік Леннард (Berne, Eric Lennard)
Народження	1910
Місце народження	Монреаль
Смерть	1970
Місце смерті	Монтерей
Напрями діяльності	психологія, психіатрія, транзакційний аналіз
Традиція/школа	психоаналіз

Життєпис

Сім’я мала польське та російське коріння. Рано втратив батька, який помер у 38 років.

1931 закінчив Університет Макгілла, де 1935 отримав ступінь доктора медицини та магістра хірургії. 1935 переїхав до США. Після набуття американського громадянства змінив прізвище. Проходив інтернатуру в Інглвудській лікарні (штат Нью-Джерсі) та ординатуру в Психіатричній клініці Єльського університету.

1938–1940 працював асистентом лікаря в санаторії «Ринг» (селище Арлінгтон-Хайтс, штат Массачусетс, США), психіатром у санаторії в Коннектикуті і клінічним асистентом із психіатрії в лікарні «Маунт Синай» у м. Нью-Йорку (1940–1943), мав також приватну практику.

Під час Другої світової війни працював у Армійському медичному корпусі (1943–1946).

З 1941 проходив навчання у Нью-Йоркському психоаналітичному інституті, після війни — у Психоаналітичному товаристві та Інституті Сан-Франциско (у психолога та психоаналітика Е. Г. Еріксона).

Після багатьох років психоаналітичної практики відійшов від учення З. Фрейда. Причиною розриву стали труднощі отримання сертифіката психоаналітика. Це стимулювало його розробити транзакційний аналіз (визнаний як один із найпопулярніших у світі метод психотерапії).

Став членом Американської психіатричної асоціації (1949).

Мав приватну практику в Кармелі та м. Сан-Франциско (1949–1964).

1950 отримав призначення на посаду помічника психіатра в лікарні «Маунт Сіон» (м. Сан-Франциско) і консультанта головного хірурга Армії США.

1951 — ад’юнкта та лікуючого психіатра в Управлінні ветеранів та клініці психогігієни в м. Сан-Франциско.

Останні 10 років присвятив переважно науковій діяльності.

Помер від серцевого нападу.

Наукова діяльність

1961 видав дослідження «Транзакційний аналіз у психотерапії» (англ. «Transactional Analysisin Psychotherapy»), де виклав основи методу, розуміння структури та функції особистості.

Його призначена для професіоналів книга «Ігри, в які грають люди» (англ. «Games People Play: the Psychology of Human Relations»; 1964) стала світовим бестселером.

Систематичний аналіз основних методів транзакційної психотерапії описав у праці «Групова психотерапія» (англ. «Principles of Group Treatment»; 1966).

Заснував «Журнал транзакційного аналізу» (англ. «Transactional Analysis Journal»), який видає Міжнародна асоціація транзакційного аналізу.

Розробив оригінальну теорію особистості. У структурі особистості увиразнив 3 підструктури: екстеропсихіку, неопсихіку та археопсихіку, що феноменологічно та операційно проявляються як три особливі стани Я або его-станів: Батько, Дорослий та Дитина. Вважав, що в особистості дорослого зберігаються сліди Я-дитини, які за певних обставин оживають. Вони можуть спонтанно виявлятися в людини у цілком нормальному (непсихотичному та негіпнотичному) стані як специфічні стани свідомості та зразки поведінки.

За допомогою концепції его-станів можна вивчати процес міжособистісної взаємодії. Елементарну одиницю спілкування, що складається з трансакційного стимулу та реакції, називають трансакцією. Вивчав і складніші форми поведінки людини — ігри, або серії почергових прихованих додаткових транзакцій із чітко визначеним та передбачуваним результатом.

Одним із важливих елементів теорії особистості Берна є концепція життєвих сценаріїв. Сценарій — неусвідомлюваний план життя, що складається у дитинстві, підкріплюється батьками, виправдовується подальшими подіями і завершується закладеним початково сценарієм.

Метою особистісного розвитку (а також — транзакційної психотерапії) є досягнення особистісної автономності. Вона полягає в усвідомленості (сприйнятті світу без спотворень, без прилаштування під сценарій), спонтанності (вмінні володіти всіма почуттями та его-станами) і здатності до психологічної близькості (умінні відмовлятися від ігор, маніпуляцій і нещирості).

Визнання

Ім’ям Берна названо щорічну премію для науковців за видатні досягнення в галузі транзакційного аналізу.

Праці

Transactional Analysis in Psychotherapy. New York : Grove Press, 1961. 270 p.
Structure and Dynamics of Organizations and Groups. Philadelphia; Montreal : J. B. Lippincott Company, 1963. 260 p.
Games People Play: the Psychology of Human Relations. New York : Grove Press, 1964. 192 p.
Principles of Group Treatment. New York : Oxford University Press, 1966. 380 p.
Sex in Human Loving. New York : Simon and Schuster, 1970. 288 p.
What Do You Say After You Say Hello? New York : Grove Press, 1973. 456 p.
У к р. п е р е к л. — Ігри, у які грають люди. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 256 с.
Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. 432 с.

Література

Cheney W. D. Eric Berne: Biographical Sketch // Transactional Analysis Journal. 1971. Vol. 1 (1). P. 14–22.
Barbieri M. Eric Berne : el padre del análisis transaccional. Barcelona : Salvat, 2017. 142 p.
Штайнер К. Сценарії життя людей. Харків : Ранок, Фабула, 2021. 448 с.

Автор ВУЕ

П. П. Горностай

Покликання на цю статтю: Горностай П. П. Берн, Ерік Леннард // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берн, Ерік Леннард (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.04.2023