Берлінська філармонія

Берлі́нська філармо́нія (нім. Berliner Philharmonie) — резиденція Берлінського філармонічного оркестру та низки філармонічних колективів у м. Берліні (Німеччина).

Історична довідка

У травні 1882 утворено оркестр з 54 музикантів під назвою «Колишня капела Більзе». Оркестр було зареєстровано як товариство з правлінням з 3 осіб. Перші концерти відбулися в розважальному закладі «Флора» у районі Берліну Шарлоттенбурзі. З 1882 оркестр організовував «Філармонічні концерти» за абонементами.

Завдяки концертному агенту Г. Вольфу (1845–1902; Німеччина) оркестр від 1888 отримав постійний концертний майданчик — Філармонію та назву Берлінський філармонічний оркестр (нім. Die Berliner Philharmoniker).

Уже наприкінці 19 ст. оркестр став одним з провідних у Німеччині та відомим за її межами. З ним співпрацювали і виступали: Й. Брамс (1884), П. Чайковський (1888), Е. Гріг (1889), Р. Штраус (багаторазово з 1888), Г. Малер (1895–1907).

З 2002 оркестр має статус Фонду публічного права (нім. Stiftung des öffentlichen Rechts; Stiftung Berliner Philharmoniker).

Характеристика

Приміщення

Першим приміщенням філармонії була будівля, зведена 1876 архітектором Г. Коблаухом (1833–1916; Німеччина) як зала спортивна для катання на роликових ковзанах. 1882 каток збанкротував. Завдяки проєкту архітектора Ф. Г. Швехтена (1841–1924; Німеччина) він був трансформований у концертну залу на 2 500 місць. Зала мала високоякісну акустику. 1888 встановлено орган. З розширенням філармонії було відкрито Залу Бетховена (1899).

Будівля філармонії була знищена внаслідок бомбардування авіацією Великої Британії 30.01.1944. Для збору коштів для будівництва нового приміщення 1949 утворено Товариство друзів Берлінської філармонії (нім. Gesellschaft der Freunde der Berliner Philharmonie).

Нову будівлю філармонії за проєктом архітектора Г. Шаруна (1893–1972; Німеччина) відкрито 15.10.1963 концертом з виконанням Дев’ятої симфонії Л. ван Бетховена Берлінським філармонічним оркестром під керівництвом Г. фон Караяна. Будівля, зведена із залізобетону, складається з двох частин: білого двоповерхового подіуму, в якому розташовано вестибюль, фоє, приміщення обслуговування; над ним — концертна зала. Будівля втілила архітектурну ідею автора про «органічний функціоналізм», тобто поєднання двох напрямів в архітектурі середини 20 ст. — сучасної (функціоналізму, модернізму) та органічної архітектури під егідою третього напряму — експресіонізму. Ідею створення «простору муз» за принципом «музика в центрі» реалізовано в асиметричній багатокутній у плані концертній залі на 2 250 місць. Уперше у світовій практиці сцена розташована унизу в центрі, а місця для глядачів терасами (у стилі виноградників) піднімаються довкола. Це дозволило створити тісний аудіовізуальний контакт між публікою, з одного боку, та музикантами, співаками й диригентом — з іншого. Велика зала розмірами 60 × 55 м, 21 м заввишки без штучного підсилення звуку має дуже добру акустику (вважають чи не найкращою у світі). 1965 у залі встановлено орган.

Будівлю доповнює з’єднана з нею переходом Зала камерної музики, яку 1984–1987 збудував згідно із задумом Г. Шаруна його учень архітектор Е. Вишневський (1930–2007; Німеччина).

Колективи та персоналії

У Берлінській філармонії працює низка музичних колективів.

Берлінський філармонічний оркестр — один із провідних колективів Німеччини. Музичними керівниками оркестру були: 1882–1887 — Л. фон Бреннер (1833–1902; Німеччина), 1887–1893 — Г. фон Бюлов, 1895–1922 — А. Нікіш (1855, тепер Угорщина — 1922; Німеччина), 1922–1945 і 1952–1954 — В. Фуртвенглер, 1945 — Л. Боргард (1899; тепер РФ — 1945, Німеччина), 1945–1952 — С. Челібідаке (1912; Румунія — 1996; Франція), 1954–1982 — Г. фон Караян, 1989–2002 — К. Аббадо, 2002–2018 — С. Реттл (нар. 1955; Велика Британія). З 2019 керівник оркестру — К. Петренко (нар. 1972; тепер РФ, батько походженням з України).

Філармонічний камерний оркестр Берліна заснований 2002, керівник М. Цукерник (нар. 1970; тепер РФ). Виступає у концертних залах міст Берліна, Лейпцига, Цюриха та ін., гастролював за кордоном, зокрема в Китаї, Південній Кореї тощо.

Берлінська філармонічна камерата (засн. 2001) — один із двох камерних оркестрових ансамблів Берлінської філармонії. Керівник — Л. Ф. Коельо (нар. 1984; Бразилія). У репертуарі — камерна музика, виступає також як струнний секстет і октет. У центрі уваги — твори Ф. Мендельсона Бартольді, Й. Брамса та А. Шенберга.

«Брамс Ансамбль Берлін» заснований 2010. До складу входять виключно виконавці на струнних інструментах з Берлінської філармонії. Учасники ансамблю відчувають тісний зв’язок із філармонічною звуковою культурою та музикою Й. Брамса. Виконують не тільки секстети, квінтети та квартети Й. Брамса для струнних, але й твори для фортепіано (тріо, квартети та квінтети) і кларнету.

Серед колективів також: Ансамбль 12 віолончелістів (заснований 1972), Страдиварі солісти (заснований 1993), Філармонічний струнний ансамбль (заснований 2020), Струнний квартет філармонії (заснований 2018), Віртуози філармонії (заснований 1977), Берлінські солісти бароко (заснований 1995), Фортепіанний квартет (заснований 1985), Фортепіанне тріо (засноване 2013). Для навчання музикантів з ініціативи Г. фон Караяна відкрито Оркестрову академію філармонічного оркестру (1972; тепер Академія імені Караяна).

Ще задовго до початку пандемії коронавірусу з’явилася ідея Цифрової концертної зали з вісьмома встановленими камерами, мікрофонами та професійною відеостудією (функціонує з 2008). Слухачі можуть переглядати концерти (у прямому ефірі та в запису), інтерв’ю та плейлісти. В архіві можна знайти близько 2500 творів. Цифрова концертна зала Берлінського філармонічного оркестру має близько 50 тис. підписників, продаються квитки на допуск до ресурсу від тижня до року.

Репертуар

В основі репертуару колективів філармонії — класична і романтична музика. Чільне місце належить виконанню музики сучасних композиторів, прем’єрам їхніх творів за участі авторів. Окрім виконання симфонічної музики, Берлінський філармонічний оркестр брав участь у концертному виконанні опер: «Воццех» А. Берга (1996), «Тристан та Ізольда» Р. Вагнера (1998) тощо.

Берлінська філармонія та Україна

Берлінська філармонія співпрацює з українськими колективами та виконавцями.

Вона взяла під патронат Київський симфонічний оркестр та Молодіжний симфонічний оркестр України. Обидва оркестри на запрошення Фонду Берлінського філармонічного оркестру в межах турів Європою виступили в Берлінській філармонії у 2022. Тоді між цими колективами встановився регулярний контакт і з’явилося бажання співпрацювати. Підтримка Берлінської філармонії полягає в організації виступів музичних колективів та придбанні інструментів для них. Крім цього, передбачено співпрацю в освітніх проєктах. У Берлінській філармонії 19.03.2022 відбувся благодійний концерт за участю українських зірок класичної музики.

Національний президентський оркестр України разом із солістами опери 13.10.2022 виступив на камерній сцені Берлінської філармонії у благодійному концерті «Серце України».

14.12.2023 у Берлінській філармонії пройшов благодійний концерт Львівського національного симфонічного оркестру. Його мета — представити звучання одного із найстаріших симфонічних колективів України та відкрити для публіки особливу програму: поєднання сучасної української музики з творами європейського романтизму.

24.02.2023 Берлінська філармонія розпочала свій концерт із диригентом А. Гілбертом (нар. 1967; США) виконанням «Адажіо для струнних» народного артиста України (з 2018) композитора О. Гоноболіна (нар. 1953; тепер РФ) на знак солідарності з Україною.

Нагороди та визнання

Берлінський філармонічний оркестр — багаторазовий лауреат премій «Греммі» (за 1969, 1978, 1992, 1994, 1997, 1999, 2000, 2006), премії «Еко Классік» («Echo Klassik»; 2003, двічі у 2006, 2012, 2016), премій журналу «Грамофон» та інших музичних нагород. Будівля філармонії стала взірцем для створення інших концертних зал і театрів: Сіднейського оперного театру (1973), «Гевандгаусу» у м. Лейпцигу (1981), Концертної зали В. Діснея у м. Лос-Анджелесі (2003) тощо.

Література

1. Norwich J. Great Architecture of the World. New York : Da Capo Press, 2003. 288 p.
2. D’Angelo М. Les temples de la musique en Europe, culture, image et tourisme // Espaces, № 2008. № 263. P. 20–29.
3. Walz M., Strege P., Dreier H. Hans Scharoun im Ruhrgebiet. Entwerfen und Bauen für das Leben. 2 aufl. Berlin : Berlin Story Verlag, 2018. 280 p.
4. Геєр К. Чому Берлінська філармонія є одним з найкращих концертних залів у світі / Пер. з нім О. Білічак, Ю. Літвін, Ю. Ткаченко та ін. // Міжнародний культурний портал Експеримент. 2023. URL: https://md-eksperiment.org/post/20231026-berlinska-filarmoniya-ye-odnim-z-najkrashih-zaliv

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Берлінська філармонія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлінська філармонія (дата звернення: 11.10.2026).