Берладники

Берла́дники, бирла́дники — група войовничих поселенців у пониззі р. Дунаю, зокрема в районі м. Берладі (імовірно на місці сучасного м. Бирлад, жудець Васлуй, Румунія; однак точна локалізація місць розселення цієї групи невідома). Сформувалася у 12 ст., припинила існування наприкінці 12 ст. або на початку 13 ст. (у джерелах 13 ст. згадок про берладників немає). Як соціальне явище берладники близькі до бродників.

Берладників уперше згадано в Іпатіївському літописі під 1159 в контексті нападу загону чисельністю до 6 тис. на чолі з князем-ізгоєм Іваном Ростиславичем (відомий також як Іван Берладник) на міста Галицького князівства.

1159–1160 берладники взяли під контроль м. Олешшя (пониззя р. Дніпра, імовірно на о. Великий Потьомкінський). Невдовзі їх розбило військо київського князя Ростислава Мстиславовича біля м. Дцині. Пізніших згадок про берладників у джерелах не зафіксовано.

Література

Крипʼякевич І., Гнатевич Б.,Стефанів З. та ін. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.). 4-те вид., змін. і допов. Львів : Світ, 1992. 713 с.
Головко О. Б. Літописна Берладь на кордоні землеробської та кочівницької цивілі3ацій Центрально-Cxіднoї Європи // Хазарский альманах. 2009. Т. 8. С. 147–169.