Березіль (журнал)
.jpg)
«Березі́ль» — літературно-художній та громадсько-політичний журнал Національної спілки письменників України.
Історична довідка
Заснований 1956 на базі альманаху «Харків». Спочатку виходив під назвою «Прапор»; у січні 1991 видання перейменовано на «Березіль». Часопис видавали у м. Харкові, українською мовою із січня 1956 — щомісячно, пізніше — раз на два місяці, з 2015 і станом на 2024 — щоквартально. Від 2019 журнал публікують у м. Києві.
Головними редакторами журналу були: 1956–1960 — Ю. Шовкопляс, 1960–1961 — Ю. Барабаш, 1961–1973 — Ю. Махненко (1932–1989; тепер Україна), 1973–1981 — Н. Черченко (нар. 1931; тепер РФ), 1981–1990 — І. Маслов (1939–2015; Україна), 1990–1999 — Ю. Стадниченко (1929–2009; Україна), з 2000 і станом на 2024 — В. Науменко (нар. 1954; Україна).
Характеристика
Початкова мета видання — популяризація зразків словесності літераторів і журналістів України, зокрема Слобожанщини. Постійні рубрики: «Проза», «Поезія», «Есеїстика», «Публіцистика», «Критика», «Спадщина» тощо. В окремих номерах є рубрики: «Березіль – молодий», «Епістолярій», «Про пережите», «Не до сміху», «Сторінки майбутньої книги», «Зворотній зв’язок», «Мовознавство», «Драматургія», «Березоленятко», «Насамкінець» тощо. На шпальтах часопису друкували поетичні, прозові, драматичні твори сучасних українських письменників, переклади зарубіжної літератури (з білоруської, польської та ін.), літературно-критичні, історичні, публіцистичні, сатиричні та гумористичні матеріали, твори фантастики, популяризували культурно-мистецькі надбання Слобожанщини. У журналі були надруковані поетичні твори М. Рильського, В. Сосюри, В. Мисика, І. Муратова, М. Гірника (1923–1981; Україна), Л. Костенко, Д. Павличка; прозові — І. Муратова, Є. Гуцала, П. Загребельного, В. Шевчука, І. Сенченка, Р. Іваничука, В. Дрозда, Б. Харчука (1931–1988; Україна), В. Яворівського та ін. Із започаткуванням літературної премії в першому номері часопису вміщено інформацію про переможців та нагородження. Щорічно в останньому номері подають зміст журналу за рік. До другої половини 1980-х публікації в часописі (як і в інших періодичних літературних виданнях УРСР) зазнавали ідеологічного контролю. Однак навіть тоді на сторінках видання з’являлися твори сучасної української літератури, важливі дослідження, зокрема «Російсько-український словник сталих виразів» І. Виргана та М. Пилинської (1898–1976; Україна). У часописі друкували історичні та краєзнавчі матеріали. Опубліковано «Історію України» Д. Дорошенка, «Історію Слобідської України» Д. Багалія.
Упродовж 1950-х — 1960-х із літературно-критичними оглядами виступали В. Іванисенко (1927–1997; Україна), І. Дзюба, І. Світличний, Г. Сивокінь та ін.
Від другої половини 1980-х журнал під керівництвом головного редактора Ю. Стадниченка став учасником процесів національного відродження. З кінця 1980-х часопис знайомить читачів зі спадщиною 20 ст.: на його сторінках опубліковано заборонені або замовчані твори (зокрема роман «Записки кирпатого Мефістофеля» В. Винниченка, драму «Народний Малахій» М. Куліша тощо), твори репресованих письменників української діаспори.
У січні 1991 змінено назву журналу з «Прапора» на «Березіль» Це було результатом свідомої настанови редакції на відродження літературних та художньо-мистецьких традицій м. Харкова — столиці радянської України доби Розстріляного відродження — часу, коли в місті діяв однойменний театр на чолі з Л. Курбасом.
На функціонування часопису вплинула криза років незалежності: зменшилася кількість передплатників (від понад 10 000 до близько 1000), що спричинило зміну періодичності (від формату місячника до двомісячника).
Від другої половини 1990-х журнал розпочав книговидання. 2001 спільно з видавництвом М. Коця (1922–2011; Україна) видано два томи спогадів «Я — мене — мені (і довкруги)» філолога, харків’янина, члена редколегії журналу Ю. Шевельова (Ю. Шереха).
2003 часопис змінив формат та обкладинку (відповідно до зміни пори року). У журналі продовжували друкувати прозові, поетичні, публіцистичні твори українських та зарубіжних письменників. На сторінках часопису поєднано архаїку та нові тенденції, опубліковано тексти Ю. Андруховича, О. Забужко, С. Майданської, С. Жадана, Л. Таран (нар. 1954; Україна).
Література
Старченко Н. П. «БЕРЕЗІЛЬ», журнал // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Гол. редкол. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 228.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Левченко Г. С. Березіль (журнал) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Березіль (журнал) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2024
