Безпека державна

Безпе́ка держа́вна — стан захищеності базових потреб та інтересів держави як політичного інституту, її громадян від негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, насамперед від загроз втрати суверенітету, незалежності демократичного ладу й територіальної цілісності країни.

Загальні відомості

Дослідження безпеки державної з початку 20 ст. активно вели в руслі теоретичного осмислення проблем національної безпеки. Перші концепції національної безпеки розроблені в США та інших країнах, де сформувалися політичні нації. Для етнічних і змішаних націй існує проблема чіткого розмежування понять національна та державна безпека за їхніми об’єктами й засобами.

У широкому значенні поняття «безпека державна» тотожне терміну «безпека держави» (це трактуванням наближається до змісту поняття «національна безпека»). У назві й змісті Закону «Про основи національної безпеки України» (2003) поєднано проблеми національної та державної безпеки. У вузькому трактуванні безпеку державну розуміють як «безпеку політичної системи».

Формування

Особливості формування безпеки державної: 1) в умовах демократії інтереси держави підпорядковуються інтересам політичної нації;

2) надмірна етатизація безпеки державної призводить до встановлення авторитарного й тоталітарного режимів, які часто виправдовують перебільшенням загроз втрати державного суверенітету;

3) безпека державна, зокрема безпека її громадян може бути підірвана антинародною політикою власної правлячої еліти;

4) в умовах сучасного світу безпека державна може бути гарантована лише дієздатною країною, яка захищена ефективними державними структурами, інституціями громадянського суспільства та міжнародними угодами.

У цьому сенсі безпеку державну можна вважати вищим рівнем функціонування національної безпеки.

Політико-правові засади безпеки державної в контексті міжнародної безпеки висвітлені в Європейській хартії безпеки (1999).

Принципи

Принципами безпеки державної є пріоритет прав та свобод людини і громадянина, верховенство права, захист державного суверенітету й територіальної цілісності країни, пріоритет мирних засобів у вирішенні внутрішньодержавних і міждержавних конфліктів, своєчасність та адекватність заходів захисту державних інтересів, чітке розмежування повноважень, взаємодія органів державної влади у забезпеченні безпеки державної, демократичний контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі безпеки державної, використання в інтересах країни міждержавних систем і механізмів міжнародної колективної безпеки.

Об’єкти та функції

Об’єктами безпеки державної є: а) атрибути національної держави;

б) сфери суспільного життя, які регулює, контролює та охороняє держава.

До першої групи об’єктів безпеки державної належать:

  • інститут громадянства;
  • органи державної влади й управління;
  • апарат легального державного примусу;
  • адміністративно-територіальна організація держави;
  • державний суверенітет і незалежність;
  • національне право;
  • грошова одиниця, інші економічні атрибути держави;
  • державні символи.

Друга група об’єктів безпеки державної стосується взаємодії суспільства, його сфер і секторів із державою в контексті ліберально-демократичних уявлень про «мінімальну» державу, її функції.

Так, держава захищає приватну та інші види власності, національний ринок. На державу покладається забезпечення воєнної безпеки країни з використанням Збройних сил України, Державної прикордонної служби, Внутрішніх військ і Національної гвардії України, військових підрозділів Управління державної охорони, Служби безпеки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших. Забезпечується захист енергетичної галузі, освіти і науки, інформаційних мереж, екології, охорони здоров’я тощо. Координацію та контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері безпеки виконує Рада національної безпеки і оборони України, яку очолює Президент.

Джерела

  • Хартія європейської безпеки // Верховна Рада України. 1999. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_166#Text
  • Про основи національної безпеки України: Закон України № 964-IV від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 39. С. 351. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15#Text
  • Про національну безпеку України: Закон України № 2469-VIII від 21 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. С. 241. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text

Література

  1. Куйбіда В. С., Бебик В. М., Дмитренко М. А. та ін. Національна безпека в умовах інформаційних та гібридних війн. Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2019. 380 с.
  2. Адельбаєва К. А., Александров Є. Є., Бехтер Л. А. та ін. Національна безпека України у викликах новітньої історії. Київ : Експрес-об’ява, 2020. 463 с.
  3. Криштанович М. Ф., Пушак Я. Я., Флейчук М. І. та ін. Державна політика забезпечення національної безпеки України: основні напрямки та особливості здійснення. Львів : Сполом, 2020. 418 с.
  4. Національна безпека: світоглядні та теоретико-методологічні засади / За заг. ред. О. П. Дзьобаня. Харків : Право, 2021. 776 с.

Автор ВУЕ

О. М. Рудакевич

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рудакевич О. М. Безпека державна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека державна (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ