Башкири

Башки́рикорінний народ Республіки Башкортостан. Самоназва — башкорти. Проживають переважно в Башкортостані (Приволзький федеральний округ Російської Федерації). Башкири живуть у Челябінській області, Оренбурзькій області, Пермському краї, Свердловській області, Курганській області, Тюменській області РФ, а також у Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані. Чисельність 1584,6 тис. (2010).

Історична довідка

У 9 ст. нащадки тюрків-скотарів потрапили з Сибіру на Південний Урал. До цього періоду кочували в приаральських-сирдар’їнських степах, де контактували з печеніго-огузькими та кімако-кипчацькими племенами. Розселилися на Південному Уралі, частково витіснили й асимілювали (див. Асиміляція) місцеве фіно-угорське та сармато-аланське населення.

1236 завойовані Золотою Ордою, до складу башкирського етносу влилися окремі болгарські, кипчацькі і монгольські племена. Формування башкирського етносу завершилося в 13 ст. із переходом на кипчацьку мову (див. Кипчацькі мови). Подальший розвиток народу відбувався в межах Казанського ханства і Великого князівства Московського (з 1557).

Характеристика

Мова — башкирська (кипчацько-булгарська підгрупа кипчацької групи тюркської гілки алтайської мовної сім’ї; див. Ойротська мова). Писемність — на основі російського алфавіту.

Основна господарска діяльність башкирів — напівкочове скотарство (переважно коні, менше — вівці, велика рогата худоба, в південних і східних районах — верблюди) і мисливство, з 17 ст. перейшли до землеробства (вирощували просо, ячмінь, пшениця, коноплі).

Найпоширеніші ремесла: ткацтво, вишивка, чинбарство, килимарство.

У харчуванні віддають перевагу м’ясним (бульйон із конини чи баранини — бішбармак, куллама) і молочним стравам, в’яленій ковбасі з конячого м’яса і жиру (кази), сухому кисломолочному сиру (короту), каші (з пшоняної, ячмінної, пшеничної круп, толокна). Слабоалкогольні напої — кумис (із кобилячого молока), буза (з пророщених зерен ячменю), бал (із меду і цукру); вживали також айран (розбавлене кисле молоко).

Традиційний тип поселення — аул на березі водойми (річки чи озера), типове житло — повстяна юрта тюркського (з напівсферичним верхом) чи монгольського (з конічним верхом) типів.

Релігіясунізм (див. також Іслам) ханафітського мазхабу. Прийняли іслам у 14 ст. Зберігаються окремі залишки давніх домусульманських вірувань: вшанування географічних об’єктів (річок, озер, гір), явищ природи (вітру, бурану), небесних світил, тварин і птахів (ведмедя, вовка, коня, собаки, змії, лебедя, беркута, сокола, журавля). В обрядовості (насамперед родинній) та демонічних уявленнях відчутний синкретизм ісламу з давнішими традиційними віруваннями.

Найважливіші свята календарного циклу — сабантуй (весняне свято напередодні першого посіву; містить спільну трапезу, боротьбу, кінні перегони, змагання з бігу, стрільбу з лука, молебен на цвинтарі) та каргатуй (свято, що передує прильоту граків, культ яких башкири пов’язували із культом предків).

Література

  1. Кузеев Р. Г. Происхождение башкирского народа. Этнический состав, история расселения. Москва : Наука, 1974. 576 с.
  2. Народы и религии мира / Отв. ред. В. А. Тишков. Москва : Большая российская энциклопедия, 1998. 926 с.
  3. Народы России: Атлас культур и религий / Отв. ред.: А. В. Журавский, О. Е. Казьмина, В. А. Тишков. 3-е изд., испр. и доп. Москва : Феория, 2011. 319 с.
  4. Башкиры / Отв. ред. Р. Г. Кузеев, Е. С. Данилко. Москва : Наука, 2015. 662 с.
  5. Руденко С. И. Башкиры: историко-этнографические очерки. Уфа : Китап, 2018. 373 с.

Автор ВУЕ

Н. О. Громова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Громова Н. О. Башкири // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Башкири (дата звернення: 23.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
29.04.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності