Барі, Антуан-Луї

Портрет А.-Л. Барі. Художник Л. Бонна, 1885

Барі́, Антуа́н-Луї́ (фр. Barye, Antoine-Louis; 24.09.1795, м. Париж, Франція — 25.06.1875, там само) — скульптор, художник, представник анімалістичного жанру, один із зачинателів романтизму в скульптурі, член французької Академії красних мистецтв (з 1868).

Барі, Антуан-Луї (Barye, Antoine-Louis)
Народження	24.09.1795
Місце народження	Париж
Смерть	25.06.1875
Місце смерті	Париж
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв
Напрями діяльності	образотворче мистецтво, скульптура

Життєпис

Народився у сім’ї ювеліра. З 13 років був учнем майстра-гравіювальника. Служив у армії (1812–1814). З 1816 навчався приватно у скульптора Ф. Ж. Бозіо (1768–1845; Монако — Франція), з 1817 — у художника А. Ж. Гро, 1818–1825 — у Королівській школі красних мистецтв (тепер Національна вища школа красних мистецтв) у м. Парижі. На початку творчого шляху перебував під впливом творчості художника Т. Жеріко.

Співпрацював (1823–1831) із золотарем Ж. А. Фоконьє (1779–1839; Франція). Виконував офіційні замовлення, зокрема, у 1830-х — герцога Фердинанда-Філіппа Орлеанського (1810–1842; Франція), а згодом — Наполеона ІІІ.

Брав участь у Паризьких салонах живопису та скульптури (1827–1836, 1850). Відкрив власну ливарну майстерню (1838). Зіткнувся з фінансовими труднощами і був змушений 1848 оголосити про банкрутство. Працював хранителем галереї гіпсових робіт і керівником скульптурної майстерні Лувра (1848–1850). Співпрацював з архітекторами над різними проектами, серед яких — зовнішній декор Лувра.

У 1850-х відвідував с. Барбізон (тепер регіон Іль-де-Франс), деякий час жив там і створював пейзажі.

З 1854 до кінця життя працював професором зоологічного малюнку в Музеї природничої історії (м. Париж). Серед учнів був, зокрема, О. Роден. З 1857 розплатився з боргами й відновив виготовлення власних ливарних робіт.

Творчість

У творчості Барі основне місце належить тваринам (насамперед диким). Новаторською ідеєю Барі було використання у мистецтві зображення тварин у боротьбі. Скульптури вирізнялися різкою трактовкою форм, що передавала напруженість мускулатури тварин. Виготовляв скульптури з бронзи, а не мармуру, який вважав надто холодним матеріалом.

Скульптура «Тигр пожирає гавіала» експонувалася на Паризькому салоні живопису та скульптури 1831 (була визнана критиками найзначнішою роботою салону). Це одна з перших скульптур, що репрезентували новий мистецький напрям — романтизм і нову школу в скульптурі, близьку до правди та природи. Революційною для того часу була деталізація в зображенні смугастої шкури тигра, луски крокодилячої шкіри, найдрібніших елементів очей, кігтів тощо. У творі втілена лютість звіра, жорстокість природи. Барі ввів у скульптуру риси, характерні водночас для творчості П. П. Рубенса і Е. Делакруа. Це ілюструє також його скульптура «Лев, що розчавлює змію» (1833).

Людина у скульптурах Барі бере участь у боротьбі лише як вершник або міфологічний персонаж.

Скульптор цікавився середньовіччям. Твори Л. Аріосто надихнули його на скульптуру «Анжеліка та Руджеро на гіпогрифі» (1840). Звертався також до міфологічних сюжетів, зображував боротьбу монстрів і героїв: «Тезей і Мінотавр» (1843), «Центавр і лапіф» (1850) тощо. Динамічність композицій поєднується в цих творах зі строгістю форм, вони є втіленням героїчного стилю.

На Всесвітній виставці 1855 мала успіх його скульптура «Ягуар пожирає кролика».

Автор 4 груп кам’яних статуй тварин, розташованих поряд з воротами біля центрального фонтану палацу Лоншам у м. Марселі (1862–1869): «Лев, що повалив на землю муфлона», «Тигр, що повалив на землю лань», «Лев і кабан», «Тигр і газель». У його доробку також алегоричні кам’яні скульптурні групи: «Порядок», «Мир», «Сила», «Війна» (1854–1857), які прикрашають фасад Лувра; бронзовий рельєф «Лев» на цоколі Липневої колони на площі Бастилії (1836), статуя святої Клотильди у церкві Мадлен (1842), усі — у м. Парижі; кінна статуя Наполеона І, що є центральною частиною монумента Наполеону І та його братам (1864) у м. Аяччо.

Барі був також художником, зокрема акварелістом (малюнки «Лев на відпочинку», «Пантера пожирає газель», «Олень, що лежить перед скелями», «Бик, що стоїть» тощо). Йому належать картини, написані маслом: зображення тварин — «Тигр, що лежить» (1833), «Тигри поряд з їхнім лігвищем», пейзажі — «“Жан де Парі”, ліс Фонтенбло», «Ущелини Апремона, ліс Фонтенбло» (1833), портрет «Дочка художника» тощо.

Твори Барі експонуються в Луврі, музеї Бонна-Елло (м. Байонна, Франція), Метрополітен-музеї (м. Нью-Йорк), Чиказькому інституті мистецтв, Художньому музеї Волтерса (м. Балтимор), усі три — США та інших.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1833), офіцер (1855).

У м. Парижі іменем Барі названо сквер (1935), де встановлено пам’ятник митцю (1900, скульптор Л. О. Маркест) та вулицю (1884).

Додатково

Він спостерігав за тваринами і зображував їх з науковою точністю. Для нього, як для представника романтизму, було важливо відтворення дикої природи, якій загрожує технічний прогрес.

Барі зображував тварин переважно не у статиці, а в русі. Часто використовуваний мотив — напад однієї тварини на іншу («Тигр, що нападає на оленя», 1831 тощо).

Посів друге місце в конкурсі на здобуття Римської премії, де брав участь зі скульптурою «Каїн, проклятий Богом» (1820).

Письменник Т. Готьє назвав Барі «Мікеланджело звіринцю».

Література

Всеобщая история искусств : в 6 т. Москва : Искусство, 1964. Т. 5. 430 с.
Mannoni E. Barye. Paris : Les Editions de l’amateur, 1996. 119 p.
Mille Sculptures des Musées de France. Paris : Gallimard, 1998. 470 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Барі, Антуан-Луї // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барі, Антуан-Луї (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2022