Баркулабівський літопис
Баркула́бівський літо́пис — анонімна (див. Анонім) пам’ятка літописання (див. Літопис) кінця 16 — початку 17 ст., присвячена подіям другої половини 16 — початку 17 ст. у Речі Посполитій.
Рукопис, до якого входить Баркулабівський літопис, містить низку інших творів і їхніх фрагментів, присвячених світовій історії та міфічним уявленням про неї (нарис про іслам, міфічний нарис про населення Іспанії та її колоній, перекази деяких старозаповітних сюжетів). Баркулабівський літопис не є цілісним твором, його частини розміщені між іншими частинами рукопису.
Австорство і зміст
Імовірний автор-укладач Баркулабівського літопису — священник містечка Баркулабів (тепер агромістечко Барколабово Могильовської області, Білорусь) Федір Филипович.
У Баркулабівському літописі діяч локального рівня описав події на теренах усієї Речі Посполитої (сучасні Україна, Білорусь, Польща й Литва).
У літописі висвітлено події 1562–1608 (або 1526–1634, якщо зараховувати до нього деякі інші частини рукопису). Автор описав події у містечку Баркулабів та інших регіонах, зокрема в містах Мінську, Могильові, Орші, Полоцьку. Однією з тем, на яких зосередився автор, є боротьба проти унії між православною (див. Православ’я) церквою та католицькою церквою. Автор був особисто присутній на церковному соборі в м. Бресті, на якому укладено Берестейську церквону унію 1596, що додає ваги його свідченням.
У пам’ятці детально описано низку українських подій, зокрема повстання С. Наливайка.
Історія видання й дослідження
Текст Баркулабівського літопису вперше опублікував П. Куліш у збірці «Материалы для истории воссоединения Руси» (т. 1, 1877). Передрукував 1898 із виправленням помилок прочитання М. Довнар-Запольський у київських «Университетских известиях». 1908 він повторно опублікував пам’ятку окремим виданням із післямовою.
1977 здійснено перше сучасне наукове видання. 2013 опубліковано факсимільне (див. Факсиміле) відтворення рукопису.
Джерела
- Полное собрание русских летописей : в 46 т. Москва : Наука, 1975. Т. 32: Хроники: Литовская и Жмойтская, Быховца. Летописи: Баркулабовская, Аверки и Панцырного. 234 с.
- Баркалабаўскі летапіс / Гал. рэд. Т. У. Бялова. Мінск : Беларуская энцыкляпэдыя імя Петруся Броўкі, 2013. 606 с.
Література
- Довнар-Запольский М. Баркулабовская летопись. Киев : Типография Императорского университета Святого Владимира, 1908. 50 с.
- Багалій Д. Нарис української історіографії : в 2 вип. Київ : Друкарня Української Академії Наук, 1923. Вип. 1. 138 с.
- Вайтовіч Н. Баркалабаўскі летапіс. Мінск : Навука і тэхніка, 1977. 203 с.
- Суша А. Баркалабаўскі летапіс ці Баркалабаўскі летапісны спіс? // Беларускі гістарычны часопіс. 2013. № 8. С. 5–18.
- Мароз В. Тэксталагічныя паказчыкі ў арыентацыі на месца стварэння Баркулабаўскага зборніка // Роднае слова. 2015. № 6. С. 23–25.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баркулабівський літопис // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баркулабівський літопис (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.09.2023
