Баран, Михайло Лукич

Бара́н, Миха́йло Луки́ч (20.10.1884, с. Скала, тепер смт Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської області, Україна ― 13.11.1937, урочище Сандармох, тепер Карелія, Росія) — політичний і військовий діяч, один із засновників Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).

Баран, Михайло Лукич
Народження	20.10.1884
Місце народження	Скала-Подільська
Смерть	13.11.1937
Місце смерті	Сандармох
Місце поховання	Сандармох
Alma mater	Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Напрями діяльності	політика

Життєпис

Закінчив природниче відділення філософського факультету Чернівецького університету імені Франца Йозефа (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).

1905–1906 служив в армії Австро-Угорщини (підофіцер).

На початку Першої світової війни у серпні 1914 вступив до Легіону Українських січових стрільців (підофіцер, командир сотні). У грудні 1914 потрапив у полон.

У лютому ― квітні 1920 — командувач 1-ї бригади Червоної української галицької армії (ЧУГА, до розформування бригади).

З початку 1920-х жив і працював у містах Києві та Харкові.

Заарештований 30.08.1933 за справою «Української військової організації». Засуджений до п’яти років виправно-трудових таборів. 09.10.1937 окрема трійка УНКВС Ленінградської області переглянула справу та засудила Барана до страти. Розстріляли 03.11.1937 в урочищі Сандармох разом із іншими представниками української інтелігенції.

Реабілітовано 1956 відповідно до рішення Верховного Суду Карело-Фінської РСР. Повторно реабілітувала Судова колегія Верховного Суду УРСР 1958.

Діяльність

З юності мав соціал-демократичні переконання. Член Української соціал-демократичної партії (УСДП) з 1903.

Перебуваючи в полоні (1914–1917), зблизився з активістами Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) (також див. Комуністична партія Радянського Союзу). Після падіння монархії в лютому 1917 і звільнення з полону вступив до більшовицької партії. Після укладення Берестейського миру працював у прикордонних з Україною губерніях РСФРР, брав участь у підготовці більшовицьких підпільників для роботи в Україні.

У квітні 1920 був членом Галицького організаційного комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (Галоргкому). У серпні 1920 разом з іншими членами Галоргкому кооптований до Центрального комітету Комуністичної партії Східної Галичини (КПСГ; створена 1919, з 1923 — КПЗУ), член політбюро КПСГ.

З липня 1920 — член і заступник голови Галицького революційного комітету (Галревкому) — органу влади Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (Галицька СРР), що існувала на контрольованій червоними військами частині Галичини в липні ― вересні 1920 до відступу Червоної армії з регіону. Один із основних ідеологів Галревкому, автор ключових ідеологічних текстів цього органу та низки його законодавчих актів.

У кінці 1920 ― на початку 1921 входив до делегації Галицької СРР на Ризькій мирній конференції (див. Ризький мирний договір 1921).

1922–1923 — завідувач Київського губернського відділу народної освіти, 1923–1925 — директор Уманського агрополітехнікуму (тепер — Уманський національний університет садівництва), 1925–1927 — ректор Київського інституту народного господарства (тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана), 1927–1928 — проректор Комуністичного університету імені Артема в м. Харкові.

1928–1933 працював у київській філії Інституту Тараса Шевченка (тепер — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України), 1932–1933 — керівник філії.

Література

Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. Львів : Олір, 1995. 361 с.
Дерев’янко С. М. Баран Михайло Лукич // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки : в 4 т. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. Т. 1. С. 87–88.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Баран, Михайло Лукич // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баран, Михайло Лукич (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2023