Баранцеві (рослини)
Баранце́ві (Huperziaceae) — родина судинних спорових рослин порядку плауноподібних.
Зміст
Таксономія і характеристика
У складі родини є 3 роди [баранець (Huperzia), флегмаріурус (Phlegmariurus) і філоглосум (Phylloglossum)] та, за різними даними, близько 450 видів. У флорі України представлено 1 вид — баранець звичайний. До роду баранець входить близько 25 видів, усі наземні, поширені в помірній зоні. Рослини роду флегмаріурус (близько 250 видів) переважно епіфіти, зростають у тропічній зоні. Раніше цей рід розглядали у складі роду баранець. У складі роду філоглосум (Phylloglossum), відомого ще як карликовий мох, здебільшого розглядають 1 вид — філоглосум Драмонда (Phylloglossum drummondii) — наземну трав’яну рослину з прикореневими м’ясистими листками 2–5 см завдовжки. Баранцеві — вічнозелені багаторічні трав’яні спорові рослини. Стебла рослин дихотомічно розгалужені, вкорінюються біля основи. Листки дрібні, ланцетоподібні. Листорозміщення спіральне. Спорангії ниркоподібні, поодинокі, містяться в пазусі листків або на їхній поверхні. Спори з неглибокими жолобками. Гаметофіти не фотосинтезуюють, мікоризні, підземні, нерозгалужені, лінійної або ближче до еліптичної форми. У всіх частинах рослин містяться алкалоїди.
Поширення та екологія
Баранцеві поширені здебільшого в лісовій зоні Північної півкулі. В Україні — в Українських Карпатах, на Поліссі й Розточчі, у північній частині лісостепової зони. Типові місцезростання баранцевих пов’язані з темнохвойними лісами на кислих опідзолених ґрунтах. Ростуть також у ялинових лісах, рідше у соснових лісах та вільшняках, по днищах лісових ярів, околицях сфагнових боліт. У горах — на альпійських луках, скелях, щебенистих схилах до верхнього гірського поясу.
Охорона
Баранець звичайний занесений до Червоної книги України.
Значення
Завдяки великому вмісту жирів у спорах (близько 50 %) баранцеві застосовують у традиційній і народній медицині. Препарати з баранцевих мають протизапальну й болезаспокійливу дію. У медичній практиці спори застосовують як присипку для немовлят від попрілостей, лежачих хворих — від пролежнів, у фармації — для обсипання пігулок з метою запобігання їх злипанню. У народній медицині надземні органи баранцевих застосовують для лікування туберкульозу легень, неврозів, глаукоми, як протисудомний засіб, за порушення обміну речовин, як проносне, діуретичне, протизапальне за циститу; також для лікування захворювань шкіри, кон’юнктивіту, алопеції.
Додатково
Баранцеві містять алкалоїди (лікоподин, нікотин, клаватин, клаватотоксин, псевдоселагін, селагін, селагонін, сератидин, гуперзин А тощо), тритерпеноїди. Жирна олія спор, що не висихає, складається з гліцеридів олеїнової, стеаринової, пальмітинової, міристинової, лікоподієвої, танацетової, діоксистеаринової кислот.
Література
- Мінарченко В. М., Тимченко І. А. Атлас лікарських рослин України (хорологія, ресурси та охорона). Київ : Фітосоціоцентр, 2002. 172 с.
- Сербін А. Г., Слободянюк Т. О. Фармацевтична ботаніка. 2-ге вид., стер. Вінниця : Нова Книга, 2015. 486 с.
- Yin D., Pang B., Li H. et al. The Complete Chloroplast Genome of the Medical Plant Huperzia Crispata from the Huperziaceae Family: Structure, Comparative Analysis, and Phylogenetic Relationships // Molecular Biology Reports. 2022. № 49 (12). P. 11729–11741. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36197623/
Автор
Покликання на цю статтю: Мельник Р. П. Баранцеві (рослини) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баранцеві (рослини) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.08.2023
