Бан Чіанг, археологічна пам'ятка

Керамічні вироби. Національний музей Бан Чіангу

Бан Чіа́нг, археологі́чна па́м’ятка (тай. แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) — давнє поселення в провінції Удонтхані на північному сході Таїланду; пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1992).

Бан Чіанг, археологічна пам'ятка
Країна	Таїланд
Площа	30 га
Рік внесення	1992
Критерії	(iii)

Історична довідка

Студент факультету політичних наук Гарвардського університету С. Янг під час роботи над дипломною роботою 1966 випадково виявив залишки кераміки (частини глиняних горщиків світло-коричневого кольору з червоним орнаментом) в Таїланді. Звернення до наукових установ для археологічної пам’ятки не принесло результату. Не отримало належної уваги порушене питання і в Департаменті образотворчого мистецтва Таїланду.

У 1960-х — на початку 1970-х на підставі проведених пробних розкопок встановлено, що Бан Чіанг є унікальною археологічною пам’яткою. Розголос навколо знахідок призвів до розкрадання пам’яток і контрабанди. У пошуках цілісних репрезентантів пам’ятки залишки інших артефактів невиправдано нищили. Після відвідин 1972 місця розкопок археологічних королем Таїланду Пуміпоном (1927, США — 2016, Таїланд) ситуація дещо змінилася: відтоді заборонили вивозити стародавні артефакти з країни без дозволу Департаменту образотворчого мистецтва Таїланду.

Після об’єднання зусиль Пенсильванського університету [керівник проєкту Ч. Горман (1938–1981; США), від 1981 — Дж. С. Вайт (нар. 1952; США)] та Департаменту образотворчого мистецтва Таїланду під керівництвом Пісіта Чароенвонгса (нар. 1941) проведено масштабні археологічні розкопки (1974, 1975). Результати наукових досліджень оприлюднювали Інститут археології Південно-Східної Азії, Музей археології та антропології Пенсильванського університету.

1972 відкрито Національний музей Бан Чіангу. 1982–1986 презентували пересувну виставку «Бан Чіанг, відкриття втраченого бронзового віку». 1987 її встановлено як постійний експонат у Національному музеї Бан Чіангу в Таїланді. Артефакти з цього поселення зберігають також у Бангкока Національному музеї.

1992 Бан Чіанг визнано об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Характеристика

Площа археологічної пам’ятки — 30 га, буферна зона — 760 га.

Культурний шар в окремих місцях сягає до 4 м. Люди проживають на цій території безперервно протягом 4 тисяч років, що дозволяє простежити їхню еволюцію. Тривають наукові дискусії щодо визначення хронологічних меж існування доісторичного поселення Бан Чіанг.

Поселення мало значну кількість поховань (розвідано понад 140), більшість артефактів збереглись у могилах померлих. Серед пам’яток: кераміка, метал, камінь, деревне вугілля, кістки тварин, людські скелети, кістяні знаряддя, глиняні гранули, скляні намистини, бронзові та залізні браслети тощо. Ці предмети є основним джерелом для датування поселення та визначення роду занять місцевих мешканців.

Серед основних занять були землеробство (зокрема вирощування рису), мисливство, збиральництво. Широко займалися виплавленням бронзи, про що свідчать керамічні тиглі (див. Тигель) із носиком. Використання бронзи не було пов’язано із військовою справою, бо поселення були мирними (досліджені скелети не мають ознак міжособистісного насильства). Виготовлення бронзи розпочалося приблизно в 2000 до н. е. Серед виготовлених металічних предметів — браслети, каблучки, леза, дроти, наконечники списів, сокири.

Розкопки в Бан Чіангу виявили раніше унікальну та естетично відмінну керамічну традицію. Кераміці характерні різні види технік. Серед найвідоміших — кулястий і човноподібний посуд на підставках, із чорним гравіюванням та червоними малюнками на світло-коричневому тлі, S-подібні дуги.

Значення

Бан Чіанг — одна з перших розвіданих археологічних пам’яток поселення бронзового віку в Південно-Східній Азії. Знахідки засвідчують важливий етап культурної, соціальної та технологічної еволюції людства. Представлені найдавніші свідчення заняття землеробством у регіоні, виробництва та використання металів.

До розкопок у Бан Чіангу і Нон Нок Тха (відкрив 1964 Ч. Горман) учені вважали, що Південно-Східна Азія завжди була пасивним приймачем культурних ідей з Індії та Китаю, а бронзова металургія поширилася в Південно-Східній Азії не раніше ніж приблизно в 500 до н. е.

Додатково

Датування знайдених пам’яток викликало наукову дискусію, оскільки використовували різні методи: 4420–3400 до н. е. визначено методом термолюмінісценції 1974–1975; бл. 2000–1700 до н. е. — радіовуглецевим методом.
Бан Чіанг часто називають «кладовищем», проте дослідження показали, що померлих ховали поруч із житлом або під ним. Таку практику називають похованням у житлових приміщеннях.
1971 публікація помилкової дати 4630 до н. е. одного зі знаменитих горщиків Бан Чіангу привернула увагу колекціонерів старожитностей (див. Антикваріат), що призвело до різкого зростання попиту на горщики (зокрема контрабанди).
2008 у 5 музеях США виявили експонати Банг Чіангу, що потрапили через контрабанду з Таїланду. Проведено спеціальну операцію «Античність» із розшуку викрадених і вивезених артефактів (понад 10 000). Від 2014 артефакти почали повертати до Таїланду.
Інститут археології Південно-Східної Азії керує проєктом у музеї Пенсильванського університету, де створено проєкт бази даних металів і пов’язаних із ним артефактів, знайдених у Бан Чіангу. Створено програму «Архів цифрових зображень», яка зберігає та записує дані про тисячі зображень Бан Чіангу.

Джерела

Ban Chiang Archaeological Site // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/575
Ban Chiang National Museum. URL: http://www.virtualmuseum.finearts.go.th/banchiang/index.php/en/
Ban Chiang National Museum // Museum Thailand. URL: https://www.museumthailand.com/en/museum/Ban-Chiang-National-Museum
The Ban Chiang Project // Institute for Southeast Asian Archaeology. URL: https://iseaarchaeology.org/ban-chiang-project/
The Ban Chiang Project — Metals Database. URL: https://db.iseaarchaeology.org/metals-database/

Література

Pietrusewsky M., Douglas M. Ban Chiang, a Prehistoric Village Site in Northeast Thailand : in 2 vol. Philadelphia : University of Pennsylvania Museum of Archaeology and Anthropology, 2002–2022.
White J. C., Hamilton E. G. The Transmission of Early Bronze Technology to Thailand: New Perspectives // Journal of World Prehistory. 2009. № 22 (4). P. 357–397.
White J. C., Hamilton E. G. 2021. The Metal Age of Thailand and Ricardo’s Law of Comparative Advantage // Archaeological Research in Asia. 2021. Vol. 27. Is. 4. P. 1–23.

Автор ВУЕ

Н. А. Гаврилишина

Покликання на цю статтю: Гаврилишина Н. А. Бан Чіанг, археологічна пам'ятка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бан Чіанг, археологічна пам'ятка (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2023