Баніоніс, Донатас
Баніо́ніс, Дона́тас Юо́зович (лит. Donatas Banionis; 28.04.1924, м. Каунас, Литва — 04.09.2014, м. Вільнюс, Литва) — актор театру та кіно, режисер. Народний артист Литовської РСР (1973). Народний артист СРСР (1974).
|
Баніоніс, Донатас | |
|---|---|
| Народження | 28.04.1924 |
| Місце народження | Каунас |
| Смерть | 04.09.2014 |
| Місце смерті | Вільнюс |
| Місце поховання | Антакальніське кладовище |
| Напрями діяльності | Театральне мистецтво, кіномистецтво |
Життєпис
Батько був кравцем.
1932–1937 навчався в середній школі. У цей час захопився театром, займався в драматичних гуртках.
1937 вступив до Каунаської школи ремесел, став спеціалістом із кераміки.
1941–1945 здобував освіту в акторській студії режисера Ю. Мільтініса (1907–1994; Литва).
З 1941 — актор Паневежиського драматичного театру (тепер Драматичний театр Юозаса Мільтініса). У цей самий час вступив до музичної школи, навчився грати на фортепіано та акордеоні. Не маючи матеріальної підтримки, заробляв, граючи на вечірках (сольно або в ансамблі).
1980–1988 ― режисер Паневежиського театру.
1982–1984 навчався на заочному відділенні Державної консерваторії Литовської РСР (тепер Литовська академія музики й театру).
До 01.01.2001 працював актором у Паневежиському театрі.
На сцені зіграв понад 100 ролей. Зокрема:
• 1946 — «Ревізор» М. Гоголя — Іван Кузьмич Шпекін;
• 1947 — «Жорж Данден» Ж.-Б. Мольєра — Колен;
• 1952 — «Брехун» К. Гольдоні — Октавій;
• 1952 — «Як гартувалася сталь» М. Островського — Павло Корчагін;
• 1954 — «Чайка» А. Чехова — Дорн;
• 1961 — «Макбет» В. Шекспіра — Банко;
• 1963 — «Золотий кінь» Я. Райніса ― міністр;
• 1980 — «Кафедра» В. Врублевської — Бризгалов.
Самостійно вивчив німецьку мову, що дозволило йому під час зйомок у Німеччині озвучувати свої ролі. Володів також японською та англійською мовами.
Співпрацював з багатьма кінорежисерами, зокрема, з Вітаутасом Жалакявічюсом (1930–1996; Литва), Григорієм Козінцевим, Андрієм Тарковським, Ельдаром Рязановим, Михайлом Калатозовим, Конрадом Вольфом (1925–1982; Німеччина), Михайлом Швейцером (1920–2000; Росія), Алоізом Бренчем (1929–1998; Латвія) та ін.
Кар’єру в кінематографі розпочав 1959 в кінострічці «Адам хоче бути людиною» режисера Вітаутаса Жалакявічуса. Знімався в литовських, російських та німецьких фільмах. Стрічка «Ніхто не хотів помирати» (1965; режисер Вітаутас Жалакявічюс) принесла акторові міжнародне визнання.
1966 знявся в другорядній ролі пастора в комедії режисера Ельдара Рязанова «Бережись автомобіля».
1968 зіграв радянського розвідника Костянтина Ладейнікова (роль озвучив Олександр Дем’яненко; 1937–1999; Росія) у фільмі Сави Куліша «Мертвий сезон». Акторська робота принесла Баніонісу велику популярність.
1969 знімався в спільному радянсько-британсько-італійському художньому фільмі «Червоний намет» Михайла Калатозова. Працював з акторами Шоном Коннері, Луїджі Вануччі (1930–1978; Італія) та Пітером Фінчем.
1970 знявся у фільмі «Король Лір» режисера Григорія Козінцева.
У цей час режисер Конрад Вольф запросив Баніоніса зіграти іспанського художника Ф. Гойю у фільмі «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» (1971) за романом Ліона Фейхтвангера. Тоді ж режисер Андрій Тарковський запропонував знятися у ролі Кріса Кельвіна у фільмі «Соляріс» (1972) за мотивами роману «Соляріс» Станіслава Лема.
1976 зіграв Людвіга ван Бетховена у фільмі режисера Хорста Земана (1937–2000; тепер Чехія ― Німеччина) «Бетховен. Дні життя».
Знявся в понад 70 кінофільмах.
Через литовський акцент Баніоніса більшість його ролей в радянському та російському кіно дубльовані.
Баніоніс 60 років грав у Паневежиському драматичному театрі. На початку 2000-х переїхав до м. Вільнюса, виступав у Литовському національному драматичному театрі.
До останніх днів продовжував грати у кіно.
2014 до 90-річчя актора режисер Михайло Ананьєв (народився 1969; Росія) зняв документальний телефільм «Донатас Баніоніс. Я залишився сам- один».
Нагороди
• 1966 — Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах: приз за виконання чоловічої ролі («Ніхто не хотів умирати», 1965);
• 1966 — Всесоюзний кінофестиваль: перший приз акторові («Ніхто не хотів умирати», 1965);
• 1967 — Державна премія СРСР («Ніхто не хотів умирати», 1965);
• 1969 — Міжнародний кінофестиваль пригодницьких фільмів у Софії: премія виконавцю головної ролі («Мертвий сезон», 1968);
• 1972 — Національна премія НДР («Гойя, або Тяжкий шлях пізнання», 1971);
• 1977 — Державна премія СРСР («Втеча містера Мак-Кінлі», 1975);
• 1994 — Орден Великого князя Литовського Гедиміна ІІІ ступеня;
• Почесний громадянин міста Паневежис (1999);
• 1999 — Відкритий російський фестиваль кіно країн СНГ і Балтії «Кіношок» в Анапі: приз «Пані удача» імені Павла Луспекаєва «За мужність і видатні заслуги у творчості»;
• 2004 — Міжнародний кінофестиваль дитячого кіно в Москві: приз Фонду Ролана Бикова «За багаторічну плідну співпрацю з кінематографістами Росії»;
• 2004 — Орден «За заслуги перед Литвою»;
• 2013 — Національна премія Литви в галузі культури та мистецтва.
Додатково
1974–1979 — депутат Ради Союзу Верховної ради СРСР 9-го скликання.
Праці
- Memuarai. Vilnius : Versus aureus, 2004. 149 p.
- Р о с. п е р е к л. — Я с детства хотел играть. Москва : АСТ-Пресс Книга, 2006. 254 с.
Література
- Nochimson M. World on Film: An Introduction. Chichester; Malden : John Wiley & Sons, 2010. 447 р.
- De Forest S. Must-SeeSci-fi: 50 Movies That Are Outof This World. Philadelphia : Running Press, 2018. 280 р.
- Kelly C. Soviet Art House: Lenfilm Studio Under Brezhnev. New York : Oxford University Press, 2021. 512 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баніоніс, Донатас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баніоніс, Донатас (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2021
