Баліста

Реконструкція римської балісти, розміщена на місці розкопок міста Гамла (зараз територія контрольована Ізраїлем)

Балі́ста (лат. balistarum, від грец. βαλλιστη, утвореного від βάλλειν — кидати) — двоплечова метальна машина торсіонної дії, призначена для настильної (горизонтальної) стрільби; вид військової метальної техніки в античні (див. Античність) та ранні Середні віки (до кінця 5 ст.).

Історична довідка

Спочатку словом «баліста» називалася машина для метання каменів; у 1 ст. н. е. термін стали використовувати для позначення стрілометів.

Баліста — механізм, що перетворював м’язові зусилля людини в енергію польоту снаряда. Баліста відома з 399 до н. е. (з часів Александра Македонського).

Характеристика

Баліста складалася з горизонтальної рами з жолобом та вертикальної рами з тятивою, яку приводили в дію силою пружності скручених волокон (сухожиль, мотузок, волосся тощо).

Класифікація

Різновиди балісти:

невеликий давньоримський скорпіон;
полібол;
аркбаліста (токсобаліста, станковий самостріл).

Тактико-технічні дані

Дальність метання снарядів (каменів до 30 кг; важких стріл, обкованих залізом, або загострених колод до 3,5 м завдовжки, що могли пробивати 4 ряди щільного частоколу; бочок із палаючою смолою та іншого) — 400–800 м; легших стріл — до 1 000 м.

Застосування

Балісти призначалися для руйнування стін, ураження захисників фортець та для бою в польових умовах. Часто входили до складу польових військ, утворюючи своєрідний аналог польової артилерії.

Література

Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (Лук и стрелы, самострел). VIII–XIV вв. Москва : Наука, 1966. 184 с.
Контамин Ф. Война в средние века / Пер. с фр. Санкт-Петербург : Ювента, 2001. 410 с.
Трубников Б. Г. Метательное оружие / Ред. Е. Мигунова. Санкт-Петербург : Амфора, 2004. 150 с.
Бережинський В. Г. Мілітарія Київської Русі. Київ : Стародавній Світ, 2014. 370 с.
Rossi C., Russo F. Ancient engineers' inventions: precursors of the present. Cham : Springer, 2017. 420 p.