Бальцерович, Лешек

Бальцеро́вич, Ле́шек Ге́нрік (Лєшек; пол. Balcerowicz, Leszek Henryk; 19.01.1947, м. Ліпно, тепер Куявсько-Поморське воєводство, Польща) — економіст, доктор економічних наук (з 1975), політик, ідеолог та організатор програми радикальних економічних реформ у Польщі в 1990-х.

Бальцерович, Лешек (Balcerowicz, Leszek Henryk)
Народження	19.01.1947
Місце народження	Ліпно
Alma mater	Варшавська школа економіки
Напрями діяльності	економічна теорія, економічні реформи

Життєпис

1970 закінчив факультет зовнішньої торгівлі Головної школи планування і статистики у м. Варшаві (тепер Варшавська школа економіки). Залишився на посаді наукового співробітника і викладача.

У 1972–1974 навчався в Університеті св. Івана в м. Нью-Йорку (Saint John’s University; США). По поверненні захистив докторську дисертацію з економіки (1975).

У 1978–1980 — науковий співробітник Інституту базових проблем марксизму-ленінізму в м. Варшаві (Instytut Podstawowych Problemów Marksizmu-Leninizmu; Польща).

Очолював групу економічних радників Голови Ради Міністрів ПНР П. Ярошевича (1978–1980). На початку 1980-х став членом групи економічних експертів новозаснованої незалежної профспілки «Солідарність».

1989 увійшов до складу першого уряду «Солідарності» та очолив програму радикальних економічних реформ у Польщі. Віце-прем’єр і міністр фінансів в урядах Т. Мазовецького (1989–1991), Я. К. Белецького (1991) та Є. Бузека (1997–2000), член Сейму (1997–2000; 08.06.2000 вийшов у відставку).

1991 обраний професором Варшавської школи економіки, від 1992 очолив кафедру міжнародних порівняльних студій.

У квітні 1994 став співорганізатором (спільно з Т. Мазовецьким, Я. Белецьким та ін.) політичної партії «Унія Свободи» («Unia Wolności»), обраний її другим головою (1995–2000). 1997 партія увійшла до правлячої коаліції, набравши 13 % голосів виборців.

10.01.2001 — 10.01.2007 — Голова Національного банку Польщі (у зв’язку з призначенням залишив посаду очільника партії).

2015 був запрошений Президентом України Петром Порошенком як економічний радник. У 2016–2017 — представник президента у Кабінеті Міністрів України, з квітня 2016 по липень 2017 — співголова Стратегічної групи радників з підтримки реформ (SAGSUR).

Натепер — професор Варшавської школи економіки та Коледжу економічного аналізу.

Діяльність і погляди

Послідовний критик соціалізму й тоталітаризму, прихильник швидких і радикальних ринкових реформ як основи ліберальної демократії у колишніх соціалістичних країнах. Фахівець з порівняльного аналізу економічного розвитку перехідних (транзитних) країн.

Автор програми реформ, відомої як «План Бальцеровича», «шокова терапія» (1989), мета якої — якнайшвидший перехід Польщі від монополії державної власності й планової економіки (успадкованих від доби Польської Народної Республіки) до ринкових засад. «План», реалізований у 1990–1991, передбачав:

реструктуризацію економіки;
розвиток сфери приватно-власницьких відносин;
істотне скорочення бюджетних дотацій;
залучення іноземних інвестицій;
реформу банківської та податкової систем;
стримування інфляції й встановлення єдиного курсу злотого;
стабілізацію внутрішнього ринку тощо.

Соціальні наслідки реформ (попри їх стратегічну успішність) початково викликали негативний суспільний резонанс в країні, зростання безробіття і соціальної напруженості, рекордне падіння промислового виробництва. У підсумку програма економічних реформ Польщі була визнана ефективною, стала взірцем для наслідування у реформуванні інших постсоціалістичних країн.

У 1992–2000 очолював вчену раду Фонду «Центр соціально-економічних досліджень» (CASE). Працював як запрошений науковець в Університеті Брауна і Центрі аналізу європейської політики у м. Вашингтоні (США). Брав участь як радник з питань економічних реформ при урядах країн-членів Ради економічної взаємодопомоги.

У жовтні 2008 увійшов до складу Європейської експертної групи, що випрацьовувала рекомендації з подолання наслідків світової фінансової кризи.

Розуміє реформи як актуальний і постійний процес, необхідну умову прогресу не тільки перехідних, але й міцних і стабільних економік. Характеризує економічний лад Росії як політичний (або політизований) капіталізм, із щобільшим посиленням ролі держави і відсутністю економічної конкуренції. Підкреслює, що «путінізація» російської економіки нівелює усі інші важелі економічного розвитку країни.

Автор понад 100 публікацій.

Бальцерович і Україна

Неодноразово відвідував Україну після Революції гідності, виступав з лекціями, давав інтерв’ю з питань реформування української економіки та розвитку посткомуністичних країн.

Як співголова Стратегічної групи радників з підтримки реформ відіграв провідну роль у розробці Плану дій уряду та пакету ключових реформ, спрямованих на стабілізацію української економіки, подолання кризи та економічне зростання, боротьбу з корупцією. Пакет, поданий на розгляд президенту і Верховній Раді України у вересні 2016 включав реформи, що стосувалися державних інститутів (децентралізація влади, електронне адміністрування, реформи прокуратури та судової системи, антикорупційна програма), публічних фінансів, структурних змін економіки (приватизація, дерегуляція, демонополізація, реформи енергетичного сектора і ринку газу, земельна реформа), системи охорони здоров’я.

Критикував українську владу за непослідовність і нерішучість економічних реформ, популізм, відсутність дієвої команди політичних лідерів.

Визнання

Кавалер ордена Білого орла (2005) — вищої державної нагороди Польщі.

Великий хрест ордена «За заслуги» (Чилі, 2000), ін. державні нагороди. Премія Людвіга Ергарда (1992), премія Фрідріха фон Гаєка (2000).

Премія Полоніка (2016, «за видатні досягнення в економіці ринкових перетворень у Польщі»), інші премії.

Почесний доктор багатьох університетів, зокрема Університету Сассекса (1994), Університету Стаффордшира (1998; обидва — Велика Британія), Братиславського економічного університету (1999, Словаччина), Варшавського університету (2008), Університету Нового Південного Вельсу (2010, Австралія) тощо.

Отримав неформальні титули «найкрпунішого реформатора в країнах Євросоюзу», «архітектора системних реформ».

Праці

Socjalizm kapitalizm transformacja Szkice z przełomu epok. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997. 387 р.
Zagadki wzrostu gospodarczego. Siły napędowe i kryzysy — analiza porównawcza. Warszawa : C. H. Beck, 2010. 383 р.
Odkrywając wolność. Przeciw zniewoleniu umysłów. Poznań : Zysk I S-Ka, 2012. 1028 р.
Trzeba się bić z PiS o Polskę. Warszawa : Czerwone i Czarne, 2016. 336 р.
Wolność, rozwój, demokracja. Warszawa : Czerwone i Czarne, 2017. 415 р.
А н г л. п е р е к л. — Post-Communist Transition. London : Institute of Economic Affairs, 2002. 63 p.
У к р. п е р е к л. — Свобода і розвиток: економія вільного ринку. Львів : Ї, 2000. 332 с.

Література

Dudek A. Historia polityczna Polski 1989–2012. Krakуw : Znak, 2013. 670 р.
Шаров І. Ф. Від мрії — до дії. Київ : Арт Економі, 2016. 188 с.
Leszek Balcerowicz // G 30. Consultative Group on International Economic and Monetary Affairs. URL: https://group30.org/members/bio_senior/balcerowicz

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бальцерович, Лешек // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бальцерович, Лешек (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2022