Бакинський нафтогазоносний район

Свердловинні нафтопромисли Бакинського району, сел. Балахани, 1890-ті
Поклоніння вогню в храмі Атешгяг поблизу м. Баку (факели сталих виходів нафтового газу), рисунок Г. Гагаріна
Морська нафтовидобувна база
«Нафтові камені»

Баки́нський нафтогазоно́сний райо́н (азерб. Bakı neft və qaz bölgəsi) — економічний район з видобутку нафти й газу на Апшеронському півострові та прилеглій акваторії Каспійського моря з центром у м. Баку, Азербайджан. Нафта і газові родовища містяться в покладах пісків і пластах пісковиків неогенового та палеогенового віків, зім’ятих у складки (брахіантикліналі) з розривами й порушеннями. Глибина розповсюдження родовищ нафти і газу — до 4 500 м.

Історична довідка

Видобуток нафтопродуктів на Апшеронському півострові розпочався в 1-му тисячолітті до н. е. За свідченнями перських і арабських джерел, майже не припинявся впродовж усього Середньовіччя. Про процес перегонки нафти на Апшероні є згадки в арабського історика 12–13 ст. Мухаммеда Бекрана.

Процеси видобутку, зберігання та застосування бакинської нафти 1264 описав Марко Поло; у 17 ст. є згадки мандрівника Кятіба Челебі (1609–1657; Османська імперія).

Перший ґрунтовний опис бакинського нафтового промислу зробив 1683 натураліст Енгельберт Кемпфер (1651–1716, Німеччина), який приблизно оцінив видобуток нафти у 700 пудів на добу. У 1803 вперше у світовому досвіді бакинець Гаджи Мансурбеков розпочав морський видобуток нафти колодязями в Бібі-Ейбатській бухті. Коли за Гюлістанським мирним договором 1813 Бакинське ханство відійшло до Російської імперії, майже всі нафтові колодязі належали хану Гусейну-Кулі (1774–1845). У 1825 їх було залучено до російської скарбниці й надано у платне використання відкупникам.

Винахід у 1853 гасу й гасової лампи (Й. Зег, І. Лукасевич, м. Львів) спричинили різке зростання потреб на нафтопродукти і започаткували формування нафтової промисловості, одним зі світових лідерів якої став Бакинський нафтогазоносний район. Казенна відкупна система проіснувала до 1872 і за імператорським наказом Олександра II була замінена «Правилами нафтового промислу», які впровадили приватну власність на ділянки родовищ і видобувні виробки. У 1873 було проведено перший аукціон з продажу ділянок нафтових родовищ на Апшеронському півострові.

Перший нафтопереробний завод на Апшероні (в сел. Балаханах, тепер смт) був збудований 1837 за проектом директора бакинських і ширванських нафтових і соляних промислів Миколи Воскобойникова (1803–після 1846).

1870 в м. Баку функціонували 47 нафтопереробних заводів. До 1880-х основну частину видобутку давали нафтові колодязі, пізніше — свердловинна технологія (перша нафтова свердловина була пробурена 1846–1848 у передмісті м. Баку Бібі-Ейбаті). 1868 інженери Лев де Бур та Олександр фон Бурмейстер (1832–1886) почали перші буріння нафтових свердловин способом інженера Отто Ленца (1835–1906). Роботи проводила акційна нафтова компанія «Бакинське нафтове товариство» Василя Олександровича Кокорєва (1817–1889).

Перша фонтануюча свердловина пробурена 1871 у Балаханах компанією «Товариство братів Мірзоєвих» (управитель нафтових промислів — гірничий інженер Семен Кузьмович Квітка, 1855–1917).

У 1879 було засновано «Товариство нафтового виробництва «Брати Нобель» (див. Нобель, Альфред Бернхард), яке зайняло провідну роль завдяки системній модернізації промислів і впровадженню низки винаходів і новацій зокрема Д. Менделєєва, К. І. Лисенка (1836–1903), В. Шухова: транспортування нафти трубопроводами з паровими помпами та вагонами-цистернами, металеві циліндричні резервуари-нафтосховища, нові бурильні штанги, парове й електричне обладнання бурильних робіт, перший у світі залізний танкер-пароплав «Зороастр» (започаткував наливний спосіб перевезення нафти та гасу), застосування мазутних форсунок (т. з. нобелівська форсунка Шухова), які розпочали поступ мазутних корабельних двигунів тощо.

1899–1901 Бакинський район тримав світове лідерство з нафтовидобутку (бл. 11,5 млн т, 49 % світового видобутку), проте вже з 1902 спостерігається відставання від нафтової промисловості США. 1897–1907 був збудований трубопровід Баку–Батум (тепер м. Батумі, Грузія) протяжністю понад 800 км, який відкрив світові ринки нафтопродуктам (гасу) Бакинського району.

Найбільші нафтові компанії очолювали азербайджанські підприємці та меценати А. Мамедов, Г. Тагієв, М. Нагієв, М. Мухтаров, Ш. Асадулаєв; російські промисловці В. Кокорєв, П. Губонін, К. Зубалов; вірменські фінансисти й підприємці О. Мірзоян (Мірзоєв), О. Манташев, М. Арамянц, С. Ліаносян (Ліанозов), а також родини Нобелів, Ротшильдів, Рильських, Вішау та ін.

Нафтогазодобування в СРСР

Утвердження більшовицької влади в Азербайджані (1920) призвело до націоналізації та занепаду нафтової промисловості. Утворена компанія «АЗНАФТА» (1920) стабілізувала видобуток лише в середині 1920-х. У 1924 в Суруханах (тепер смт) пробурена перша у світі свердловина глибиною 600 м за допомогою турбобура (двигуна, розміщеного безпосередньо у свердловині над буровим долотом) конструкції М. Капелюшникова (1886–1959).

1926 розпочала роботу перша крекінг-установка для отримання високоякісного бензину за способом С. К. Квітки.

1929–1931 у м. Баку побудувано завод для крекінг-процесу за проектом В. Шухова, М. Капелюшникова та Ф. Рустамбекова (1867–1946).

1932 була засипана Бібі-Ейбатська бухта (роботи тривали з 1909) і видобуток прибережної нафти розпочався зі штучного насипу.

У роки Другої світової війни Бакинський район забезпечував радянську армію і промисловість пальним і нафтопродуктами.

У 1946 у 42 км від берега Каспію було відкрите найбільше нафтове родовище Бакинського району Нафтові Камені («Нефт-Дашлари») і розпочалося будівництво першої в світі стаціонарної морської платформи за межами прибережної смуги. 1949 тут була отримана перша нафта, 1958 розпочалося будівництво на палях та естакадах навколо платформи селища на воді — морської нафтової бази.

До 1951 Бакинський район займав перше місце в колишньому СРСР за видобутком нафти. 1971 була видобута мільярдна тонна нафти з початку промислової розробки Бакинського району.

Нафтодобування після розпаду СРСР

1992 — засновано Державну нафтову компанію Азербайджанської Республіки СОКАР (SOCAR), яка комплексно об’єднала видобуток, переробку, транспортування, проектування та будівництво інфраструктури нафти і газу. 2005 розпочав роботу нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан протяжністю 1770 км.

Додатково

За свідченням вченого й мандрівника Кятіба Челебі, «навколо фортеці Баку знаходиться близько 500 колодязів, з яких видобувають білу й чорну нафтову олію». Виходи нафтового газу на поверхню сприяли утворенню сталих вогняних факелів («вічних вогнів»), навколо яких вогнепоклонники утворювали храми та місця паломництва (Атешгяг та ін.).

Досвід нафтовидобутку в Бакинському районі відображено в перших у світовій науковій літературі монографій з нафтовидобутку: К. Лисенко, «Нафтове виробництво» (1876); Д. Менделєєв, «Нафтова промисловість у Північно-Американському штаті Пенсильванія та на Кавказі» (1877) і «Бакинська нафтова промисловість у 1886 р.»; В. Шухов, «Механічні споруди нафтової промисловості» (1883) та «Нафтопроводи» (1884).

У 1912 голова Бакинського відділення Імператорського технічного товариства С. К. Квітка отримав патент на революційний винахід «Отримання бензину високотемпературним розщепленням мазуту під тиском і без нього» (на рік випередивши аналогічний патент В. Бартона, США).

Цитата

«Якщо нафта королева, то Баку її трон». (В. Черчилль).

 Цитування за джерелом: М. Ф. Мир-Бабаев. Краткая история азербайджанской нефти. Баку : Азернефть, 2009.


Література

  1. Мир-Бабаев М. Ф. Краткая история азербайджанской нефти. Баку: Азернешр, 2009. 376.
  2. Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування. Львів: «Новий Світ – 2000», 2019. 302 с.
  3. Haiko H., Biletsky V. The History of Industrial Oil Extraction in Azerbaijan (the 19th – beginning of the 20th centuries) // Схід. 2019. №4. С. 35–40.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бакинський нафтогазоносний район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бакинський нафтогазоносний район (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ