Базилевич, Іван Вікторович

Базилевич Іван Вікторович.jpg

Базиле́вич, Іва́н Ві́кторович (30.10.1899, с. Селець, тепер Сарненського району Рівненської області, Україна — 11.12.1965, м. Провіденс, штат Род-Айленд, США) — лікар-терапевт, фізіолог, геронтолог, доктор медицини (1928), професор (1938), член Української вільної академії наук (УВАН, 1946), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ, з 1949).


Базилевич, Іван Вікторович

Народження 30.10.1899
Місце народження Селець
Смерть 11.12.1965
Місце смерті Провіденс
Напрями діяльності лікар-терапевт, фізіолог, геронтолог


Життєпис

1917 закінчив гімназію у м. Ставрополі (Росія). Вступив на медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Студентом 3-го курсу працював фельдшером у Київському військовому шпиталі, одночасно відвідував вечірні курси іноземних мов при Інституті зовнішніх зносин. Після одержання диплома лікаря (1922) став науковим співробітником кафедри внутрішніх хвороб Київського медичного інституту (тепер Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), де розпочав дослідження з біохімії та фізіології. на 1-му Всеукраїнському з’їзді терапевтів у м. Харкові (1926) виголосив доповідь «До питання про клінічне значення поверхневого натягу сечі при хворобах серця». 1927–1929 у журналі «Українські медичні вісті» вміщено статті Базилевича про мієлоїдну лейкемію та хвороби гіпофіза. 1927–1930 — співробітник кафедри терапії Київського медичного інституту. Вивчав проблеми жовчовиділення за різних захворювань, займався фізико-хімічними дослідженнями поверхневого натягу біологічних рідин, сконструював прилад «клінічний капілярометр». 1928 захистив докторську дисертацію «Поверхневий натяг сечі та його клінічне значення». Підготував працю «До питання про синдром вірилізму». 1928–1934 — консультант-терапевт Київської психіатричної лікарні. 1930 заарештований за сфабрикованою Об’єднаним державним політичним управлінням справою «Спілки визволення України». Згодом звільнений без права роботи в медичному інституті. 1931–1934 — старший науковий співробітник, заступник завідувача клінічного відділу Київського інституту патології і гігієни праці (тепер Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва); доцент клініки внутрішніх хвороб Київського інституту вдосконалення лікарів, де викладав клінічну біохімію і фармакологію. Досліджував гемодинаміку людини у фізіологічних умовах і за патології. З 1934 — науковий співробітник Інституту клінічної фізіології в м. Києві, очолюваного О. Богомольцем, де працював над темами «Особливості водно-сольового обміну в осіб старшого віку» та «Гемодинамічні порушення у гіпертонічних хворих». 1936 опублікував «Нарис клінічної ферментології» — першу в Україні і світовій медицині монографію з медичної ензимології. З 1936 — завідувач відділу Інституту експериментальної медицини АН УРСР. Описав різноманітні види анемій (у праці «Недокрів’я», 1937). Основні наукові дослідження: фізіологія людини, водно-сольовий обмін організму, процеси біологічного старіння. 1927 зацікавився проблемою старіння організму людини. Від 1934 проводив спостереження у м. Києві. 1937–1938 організував дві наукові експедиції у Грузію для обстеження довгожителів Абхазії й очолив групу науковців із вивчення фізіології довголіття. 1938–1941 — професор і завідувач кафедри шпитальної терапії 2-го Київського медичного інституту.

Наукова діяльність

Сформував власну наукову групу дослідників і створив при Інституті клінічної фізіології спеціальну «клініку старості» (перший клінічний геронтологічний (див. Геронтологія) і геріатричний (див. Геріатрія) центр в Україні). Власну теорію старіння виклав у працях «Синдром нормальної старості» (1939) та «Про жиро-ліпоїдний обмін у довголітніх стариків» (1940), що стали одними з перших наукових досліджень у геронтології в Україні. Під час німецької окупації м. Києва деякий час працював лікарем-терапевтом і викладав курс внутрішніх хвороб у медичному інституті. 1943 емігрував до Німеччини. Працював лікарем у шпиталі переміщених осіб у Тюрингії, завідував поліклінікою в м. Єні та відділом у шпиталі м. Швайнфурта. З 1946 — дійсний член УВАН у Європі, член бюро медичного відділу УВАН, член проводу Українського медично-санітарного об’єднання. Виступав на 1-му (04–05.05.1946, м. Карлсфельд) із доповіддю про створення Українського медичного центру в Західній Німеччині та 2-му (26–28.12.1947, м. Реґенсбурґ) Науково-професійному з’їзді українських лікарів Західної Німеччини — із доповіддю про специфічну «недугу біженців». 27.07.1949 за рекомендацією Математично-природописно-лікарської секції (МПЛС) НТШ обраний дійсним членом НТШ Європи. 1949 емігрував до США, де працював терапевтом-геріатром, завідувачем геріатричного відділення державної лікарні, що тепер у м. Кранстоні (округ Провіденс, штат Род-Айленд). Доопрацював і перевидав монографію про біологічний процес старіння. Від 1953 — член МПЛС НТШ у США. 1954–1959 — член редколегії видання «Лікарський вісник» у США. З 1958 — член Американського геронтологічного товариства, Американської медичної асоціації, Українського лікарського товариства в Північній Америці.

Додатково

Був одним з основних доповідачів на 1-й науковій конференції у Східній Європі з питань генезису старості та профілактики передчасного старіння організму (17–19.12.1938). Досліджуючи різні прояви метаболізму в організмі довгожителів, дійшов висновку, що старість — термінальна стадія нормального розвитку людини, а не патологічний процес.

Праці

  1. До питання про клінічне значення реакції Норгаарда // Українські медичні вісті. 1928. № 7–8. С. 81–86.
  2. До питання про синдром вірилізму // Українські медичні вісті. 1928. № 2. С. 47–56.
  3. Поверхностное натяжение мочи и его клиническое значение. Киев : [б. в.], 1928. 151 с.
  4. Нове в терапії Apnoe // Українські медичні вісті. 1929. № 1. С. 96–101.
  5. Нові досягнення у вивченні передньої частки гіпофіза: літературний огляд // Українські медичні вісті. 1929. № 7–10. С. 734–739.
  6. Нарис клінічної ферментології. Київ : Видавництво Академії наук УСРР, 1936. 312 с.
  7. Диференціальна сфігмографія як метод дослідження пружних властивостей артерій // Медичний журнал. 1936. № 3. С. 877–893.
  8. Про гемодинамічні зрушення в серцево-судинних хворих при втомі // Медичний журнал. 1936. № 2. С. 521–533.
  9. Про гемодинамічні зрушення при розладах кровообігу // Медичний журнал. 1936. № 2. С. 497–520.
  10. Про зміни в організмі у ниркових хворих при втомі // Медичний журнал. 1936. Т. 6. № 1. С. 153–166.
  11. Про зміни в організмі осіб з хворою печінкою при втомі // Медичний журнал. 1937. № 4. С. 1289–1315.
  12. Про водний обмін у довголітніх стариків // Медичний журнал. 1940. № 1. С. 181–196.
  13. Про perspiratio insensibilis і основний обмін у довголітніх стариків // Медичний журнал. 1940. № 4. С. 1275–1282.
  14. Спостереження таборового лікаря // Сьогочасне й минуле. 1949. Ч. 1–2. С. 27–31.
  15. The Medical Aspects of Natural Old Age. An Introduction to Clinical Gerontology. Munich : [w. p.], 1959. 317 p.
  16. Міокардіяльний інфаркт (історичний огляд) // Лікарський вісник. 1961. Ч. 21. С. 5–13.
  17. Біологічний процес старіння // Лікарський вісник. 1968. Ч. 2. С. 16–20.

Література

  1. Хроніка НТШ. 1954. Ч. 77. С. 47; 53.
  2. Розгін I. Професор доктор Іван Базилевич // Лікарський вісник. 1964. № 2 (33). С. 40–48.
  3. Freeman J. T. Ivan Basilevich: a Gerontologist in Transit // Journal of American Geriatric Society. 1978. Vol. 26. № 7. P. 324–327.
  4. Плющ В. Нариси з історії української медичної науки та освіти (XIX і XX ст.) : в 2 кн. Мюнхен : Українська Вільна Академія Наук у Німеччині, 1983. Кн. 2. С. 220; 230.
  5. Мовчан Ю. Науково-професійні з’їзди українських лікарів у Німеччині (1946–1947) // Матеріали до історії української медицини : в 2 т. Чикаго : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1988. Т. 2. С. 86; 88–89.
  6. Плющ Н. Діяльність українських лікарів на еміграції в Німеччині (1945–1958) // Матеріали до історії української медицини : в 2 т. Чикаго : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1988. Т. 2. С. 80–81.
  7. Пундій П. Українські лікарі : в 2 кн. Чикаго : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1994. Кн. 1. С. 22–23.
  8. Ганіткевич Я. В. Іван Базилевич — український клінічний фізіолог, терапевт-геронтолог: до 100-річчя від дня народження // Фізіологічний журнал. 2000. Т. 46. № 4. С. 118–127.
  9. Ганіткевич Я. В. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи. Львів : [б. в.], 2002. С. 279–299.
  10. Ганіткевич Я. В. Історія української медицини в датах та іменах. Львів : [б. в.], 2004. С. 124; 126; 129; 272.

Автор ВУЕ

В. П. Боряк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Боряк В. П. Базилевич, Іван Вікторович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Базилевич, Іван Вікторович (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.01.2022

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ