Бабичев, Федір Семенович

Ба́бичев, Фе́дір Семе́нович (28.02.1917, с. Бобрикове, тепер Антрацитівського району Луганської області, Україна — 28.04.2000, м. Київ, Україна) — хімік-органік, доктор хімічних наук (з 1965), академік НАН України (з 1973).

Бабичев, Федір Семенович
Народження	28.02.1917
Місце народження	Бобрикове
Смерть	28.04.2000
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності	органічна хімія, організація науки

Життєпис

Закінчив 1944 хімічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Працював у ньому: 1948–1950 — завідувач хімічного складу, старший лаборант, асистент хімічного факультету, 1950–1967 — доцент, від 1967 — професор, 1971–1986 — завідувач кафедри органічної хімії, 1968–1978 — декан хімічного факультету. Обраний 1973 академіком АН Української РСР.

Віце-президент АН УРСР (1978–1988), радник Президії НАН України (від 1988).

Депутат Верховної Ради УРСР 10–11-го скликань.

Член ЦК КПУ (1986–1990).

Тривалий час був заступником головного редактора і головним редактором (з 1985) Української Радянської Енциклопедії, заступником головного редактора видання «Доповіді AH УРСР». Член редколегій журналів «Біоорганічна хімія», «Український хімічний журнал».

Діяльність

Бабичев працював у галузі тонкого органічного синтезу. Теоретичні та прикладні праці присвятив актуальним проблемам [[[хімія органічна|органічна хімія|органічної хімії]], особливо синтезу і дослідженням нітрогеновмісних гетероциклічних сполук. Найважливіші з них стосуються хімії бензотіазолу, тіазолу, ізоіндолу та хімії конденсованих ароматичних і неароматичних гетероциклічних сполук зі спільним для циклів атомом Нітрогену.

До науки залучився у лабораторії академіка В. Яворського. Подальше зростання відбувалося у співпраці з академіком А. Кіпріановим. Бабичев випередив французьких та румунських учених у вивченні метиленових основ ряду похідних тіазолу. Ці досягнення стали основою кандидатської дисертації (1948).

1950 А. Кіпріанов та Бабічев, вивчаючи алкілювання метиленових основ ряду бензтіазолу, тіазолу та нафтотіазолугалогеноалкілами, класичними хімічними методами довели, що під час реакції відбувається розкриття одного з тіазолінових кілець димерної молекули. Встановлення складу продукту алкілювання ініціювало ревізію формули Мумма для метиленових основ ряду бензтіазолу, для яких зроблено формулу Бабичева. 1956 запропонував ефективний метод синтезу бензотіазолілалкіл(арил) карбонових кислот шляхом конденсації о-амінотіофенолу з ангідридами двохосновних карбонових кислот. За цим методом з ангідридів дикарбонових кислот жирного, ароматичного та гетероциклічного рядів отримано значну кількість невідомих раніше карбонових кислот ряду бензотіазолу. Отриманий клас органічних кислот і спиртів став основою для синтезу 2,3-поліметиленбензтіазолієвих солей та ціанінових барвників. Вони мають важливе теоретичне значення для хімії барвників, оскільки наочно ілюструють вплив довжини поліметиленового ланцюга на копланарність молекули і тим самим на її забарвлення.

1965 Бабичев захистив докторську дисертацію «2-бензтіазолілалкіл(арил)карбонові кислоти та синтези з них гетероциклів з містковим атомом азоту» (рос. «2-бензтиазолилалкил(арил)карбонове кислоты и синтезы из них гетероциклов с мостиковым атомом азота»).

1971 Бабичев разом із А. Тилтіним (1940; тепер Україна) запропонували оригінальний метод одержання похідних ізоіндолу конденсацією о-хлорометилбензонітрилу з амінами. Синтетичні підходи, уперше розроблені при вивченні ізоіндолів, успішно використано в дослідженні хімії ізохінолінів, зокрема конденсованих по грані b. Наприкінці 1970-х досліджував ізоіндол.

У середині 1980-х вивчав метиленові основи з більш широким підходом до вибору субстратів: б-ціанометильні похідні багатьох азагетероциклів — азинів та азолів, пізніше — б-сульфонілметилазагетероцикли та карбаніонні аналоги метиленових основ, що генеруються в процесі їхніх перетворень. Разом із Ю. Воловенком (1950; тепер Україна) досліджували ацилування спочатку естерами, а потім функціонально заміщеними OH-, SH-, NHR-карбоновими кислотами. Синтезовано понад 60 нових гетероциклічних систем із вузловим атомом Нітрогену, що мають широкий спектр біологічної дії — від бактерицидної до радіопротекторної.

У 1980–1990-х роботу Бабичева та його школи спрямовано на розроблення нових синтетичних підходів, що забезпечують можливість побудови необхідних зв’язків. Результатом цієї роботи став синтонний підхід, що базується на вихідних якісних моделях механізмів реакції та кількісному описі ефектів стабілізації активних частинок. Бабичев та його учні запропонували низку нових електрофільних С4- та С5-синтонів, за допомогою яких можна конструювати гетероциклічні сполуки, довільні за розміром і кількістю циклів у молекулі. Якісно новим етапом у роботах Бабичева стало вивчення синтетичних можливостей низки нових електрофільних С4-синтонів загальної формули 8 і вивчення можливостей гомологізації С4-синтонів.

Бабичев тривалий час читав загальний курс органічної хімії та спецкурс «Стереохімія органічних сполук». Автор понад 390 наукових публікацій (з них понад 100 авторських свідоцтв), зокрема трьох монографій та 6 літературних оглядів, співавтор посібника з хімії для вчителів «Будова і властивості органічних сполук» (рос. «Строение и свойства органических соединений»; 1971).

Виховав двох докторів та понад 30 кандидатів наук.

Визнання

1985 присуджено премію НАН України імені Л. Писаржевського за монографію «Хімія ізоіндолу» (рос. «Химия изоиндола»; співавт.).

Присуджено 1995 премію НАН України імені А. Кіпріанова за цикл праць «Синтез та реакційна здатність сполук ряду ізоіндолу та ізохіноліну» (рос. «Синтез и реакционная способность соединений изоиндола и изохинолина»; співавт.).

Присуджено 1998 Державну премію з науки та техніки за цикл праць «Молекулярний дизайн гетероциклічних сполук» (рос. «Молекулярный дизайн гетероциклических соединений»; співавт.).

Почесний Соросівський професор (з 1994).

1997 присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Праці

У с п і в а в т. — Успехи химии изоиндола // Успехи химии. 1981. Т. 50. № 11. С. 2073–2105.
Ацилювання 2-ціанометилбензимідазолу // Доповіді АН УРСР. Серия Б. 1983. № 10. С. 38–40.
Химия изоиндола. Киев : Наукова думка, 1983. 280 с.
Способы получения и свойства фенвалерата. Москва : Научно-исследовательский институт технико-экономических исследований в химическом комплексе, 1984. 41 с.
Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и С-Н, О-Н и S-H-групп. Киев : Наукова думка, 1985. 200 с.
Внутримолекулярное взаимодействие нитрильной и аминогрупп. Киев : Наукова думка, 1987. 240 с.
Квантовохимические методы в применении к реакции Дильса—Альдера // Успехи химии. 1988. Т. 57. № 5. С. 713–728.

Література

Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті / Авт.-упоряд.: О. Матвійчук, Н. Струк. Київ : Світ успіху, 2005. 464 с.
Іщенко В. Бабичев Федір Семенович (До 100-річчя з дня народження) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія. 2017. Вип. 1. С. 76–79.
Хиля В. П. Федір Семенович Бабичев — людина, вчений, педагог (до 100-річчя від дня народження академіка НАН України Ф. С. Бабичева) // Вісник Національної академії наук України. 2017. № 4. С. 73–82.
Бабичев, Федір Семенович // Національна академія наук України. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx?PersonID=0000000415

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бабичев, Федір Семенович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бабичев, Федір Семенович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2024