Баас

Емблема партії

Баа́с (араб. البعث‎ ― «відродження», «воскресіння»; скорочена назва Партії арабського соціалістичного відродження [ПАСВ ― араб. حزبالبعثالعربيالاشتراكي]) — політична соціалістична панарабістська партія на Близькому Сході.


Історичні довідка

Створена 1947 партія починала свою історію як рух, представники якого оголосили його загальноарабським і обстоювали ідеї звільнення Сирії від іноземного гноблення через відродження арабської нації. 07.04.1947 в м. Дамаску відбувся Установчій з’їзд партії, тож цей день вважають офіційним днем заснування організації.

Засновниками руху та партії були М. Афляк (1910, м. Дамаск, тепер Сирія ― 1989, м. Париж, Франція) і Салах ад-Дин Бітар (1912, м. Дамаск, тепер Сирія ― 1980, м. Париж, Франція). 1943 вони назвали себе «Рухом арабського відродження» (Харакат аль-Баас аль-Арабій), пізніше партію стали називати коротко — Баас. У серпні 1945 було подане клопотання щодо дозволу на легальну політичну діяльність. У травні 1946 партія почала друкувати власну газету — «Аль-Баас» (араб. البعث). У лютому 1953 Баас об’єдналася з Арабською соціалістичною партією. Союз назвали Партією арабського соціалістичного відродження (ПАСВ). Після виборів 1954 Баас отримала представництво в сирійському парламенті. Керівництво партії, зокрема М. Афляк, ініціювало об’єднання Сирії та Єгипту, яке відбулося 1958. Пізніше саме баасисти посприяли розриву цього союзу в 1961.

Баасисти прийшли до влади в Сирії 1963 внаслідок т. з. «Революції 8 березня». Періоду 1963–1970 властива активна внутрішньопартійна боротьба. 1966 Баас фактично розкололася на дві гілки — іракську та сирійську, оскільки керівництво партією, за підтримки військових, захопили С. Хатум (1928–1967, Сирія) та С. Джадід (1926–1993, Сирія), відсторонивши перших партійних лідерів — М. Афляка та ін. Останній був змушений тікати до Іраку, оскільки в Сирії йому заочно винесено смертний вирок. Згодом військове крило партії Баас на чолі з міністром оборони Сирії Хафезом аль-Асадом, заарештувало С. Джадіда, взяло під контроль низку державних установ та перебрало на себе керівництво партією. Хафез аль-Асад встановив військову диктатуру та керував Сирією до своєї смерті у 2000, після чого влада в країні та керівництво партією Баас перейшло до його сина Башара аль-Асада, який є чинним правителем держави.

Поширення

У кінці 1940-х — на початку 1950-х осередки заснованої в Сирії партії Баас з’явилися в більшості арабських країн, зокрема в Іраку, Йорданії, Лівані, Лівії, Саудівській Аравії, Кувейті, Судані, Тунісі, Ємені тощо. Однак, очолити політичне керівництво баасисти змогли лише в Сирії та Іраку. Зокрема, в лютому 1963 в результаті військового перевороту, баасисти разом із військовими захопили владу в Іраку. Проте вже за кілька місяців військові зосередили в своїх руках всю владу, відсторонивши баасистів. 1968 під час військового заколоту Баас знову здобув владу в державі, а один із його лідерів — С. Хусейн, утримував її аж до 2003. Після повалення режиму С. Хусейна партію Баас в Іраку заборонили, хоча її активісти продовжують свою діяльність у країні. Станом на 2021 Баас залишається владною партією в Сирії.

Ідеологія

Політична доктрина партії Баас (баасизм) сформована на основі панарабізму, пізніше з вкрапленням ідей соціалізму. 1945 лідери Баас уперше офіційно оприлюднили основні положення політичної програми партії, зокрема:

  • боротьба за звільнення народів усіх арабських країн від будь-якого виду колоніального панування і створення «єдиної незалежної арабської держави з національною арабською ідеологією», яка б забезпечувала «повне відродження арабської нації і здійснення її безсмертної місії»;
  • проголошення свободи слова, друку, виступів та зібрань, однак за умови, що «вони не будуть використані проти ідеології та інтересів арабської нації»;
  • боротьба за ухвалення законопроєктів, які спрямовані на «досягнення єдності, що відповідає духу арабізму та інтересам арабської нації» та ін.

Фундаментальними чинниками об’єднання арабської нації засновники партії вважали мову, історію та релігію (іслам). Орієнтувалися на підтримку насамперед молоді. Основним інструментом політичних перетворень в арабських країнах вважали революційну діяльність.

Література

  1. Островитянов Ю. Прошлое и настоящее национального социализма партии Баас // Мировая экономика и международные отношения. 1966. № 1. С. 40–50.
  2. Devlin J. P. The Ba’th Party. A History from the Originsto 1966. Standford : Hoover Institution, 1976. P. 9.
  3. Dam Van N. The Struggle for Power in Syria. Sectarianism, Regionalism and Tribalism in Politics, 1961–1978. New York : St. Martin’s Press, 1979. 103 p.
  4. Пир-Будагова Э. П. История Сирии. ХХ век. Москва : Восток, 2015. 392 с.
  5. Arab Socialist Baʽath Party. URL: http://www.baath-party.org/index.php?lang=ar

Автор ВУЕ

І. М. Вєтринський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вєтринський І. М. Баас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баас (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
27.01.2021




Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ