Аятола

Аятола́ (араб. آية الله‎‎‎, букв. — знамення Аллаха) — у шиїзмі — найвищий почесний титул мусульманського діяча, богослова — знавця Корану, шаріату й хадисів.

Історично в шиїтській традиції склалася неформальна ієрархія духовних осіб, ранги якої залежать від рівня освіти, богословських і правових знань, особистих моральних якостей і авторитету, заслуг діяча перед громадою і суспільством тощо. Почесна титулатура включає, зокрема, статуси «ходжат оль-іслам» (особи, які закінчили базовий рівень навчання у медресе); «аятола» (улеми, які є експертами в історії й віровченні ісламу, правознавстві, етиці, логіці, філософії та отримали право на незалежну позицію у питаннях ісламського права); «аятола аль-узма» («великий аятола» — богослови, авторитет яких визнаний як широким загалом вірян, так і в середовищі духовенства). Титул «аятола аль-узма» здобули лічені особи, найвідоміший серед них — лідер ісламської революції 1979 в Ірані Рухолла Хомейні.

Аятола має право виносити судження, коментар або рішення з важливих питань релігійного і суспільного життя (див. Муджтахід). Йому приписують видатні якості й риси, харизму, непохитну репутацію.

Термін вживався з 10–13 ст. серед шиїтів іранського походження; але широкого розповсюдження набув з кін. 19 ст. — 1-ї пол. 20 ст. у великих шиїтських громадах Ірану, Іраку, Лівану, Бахрейну, Індії тощо.

Література

Али-заде А. А. Аятолла // Исламский энциклопедический словарь. Москва : Ансар, 2007. С. 117.
Shahin Е. Е-D. The Oxford Handbook of Islam and Politics. Oxford : Oxford University Press, 2016. 702 p.
Knysh A. Islam in Historical Perspective. 2nd ed. New York; London : Routledge, 2017. 552 р.