Ахернар

Ахерна́р (лат. Achernar, від араб. آخرالنهر ākhir an-nahr — кінець річки, α Ерідана, α Еri) — зоря з найбільшим блиском у сузір’ї Ерідан і дев’ята за блиском зоря нічного неба.

Ахернар є подвійною зоряною системою, більший компонент якої відомий як Ахернар А, другий — Ахернар B. Супутник центральної зорі спектрального класу A0V–A3V, обертається навколо Ахернара на відстані ≈ 12 астрономічних одиниць (1,8 млрд км) із періодом 14–15 років. Ахернар B — зоря масою близько двох сонячних.

Ахернар А є блакитною зорею класу B3 (зорею з найбільшою температурою фотосфери серед перших 10 зір зоряного неба з найбільшим значенням видимого блиску).

Станом на 2023, Ахернар А — зоря, чия форма найбільше відхиляється від кулястої серед вивчених зір. Швидкість обертання на екваторі зорі становить 260–310 км/с, що складає 85 % від першої космічної швидкості. Завдяки великій швидкості обертання навколо своєї осі її екваторіальний діаметр на 40 % більший полярного. Вісь добового обертання Ахернара нахилена до променя зору земного спостерігача під кутом ≈ 60,5^о.

Через витягнуту форму температура Ахернара значно варіюється залежно від широти: на полюсах перевищує 17 200 K, на екваторі 12 700 К. Це призводить до зміни видимого блиску зорі в межах 0,06^m.

Спостережні характеристики зорі

Екваторіальні координати зорі на епоху J2000,0:

пряме сходження — 01^h 37^m 42,85^s
астрономічне схилення (-57^о 14' 12,31")

Видима зоряна величина (V) 0,5^m0 (змінюється в межах 0,40^m — 0,46^m). Найкращі умови для спостережень: листопад–лютий. Зоря ніколи не сходить на географічних широтах північніше 32,7^о. Зокрема, зоря ніколи не сходить над обрієм України.

Астрометричні характеристики

променева швидкість — (16,2 ± 0,9) км/c
компоненти власного руху (μ): за прямим сходженням (87,00 ± 0,58) мілісекунд дуги на рік, за схиленням — (-38,24 ± 0,50) мілісекунд дуги на рік
паралакс = (23,39 ± 0,57) мілісекунд дуги, отже, відстань до зорі (139 ± 3) світлового року або (43 ± 1) парсек
абсолютна зоряна величина (V) = (– 1,46m).

Спектральні характеристики

спектральний клас (див. Спектральна класифікація зір) — В3Vре
показники кольору (B–V) = (-0,16^m); (U–B) = (-0,66^m).

Фізичні характеристики

маса 6,1 M☉
радіус (6,78–9,16) R☉
ефективна температура — (12673–17124) К
болометрична світність (див. Болометрична зоряна величина) — (3020 ± 5) L_☉
вік — 37,3 млн років
швидкість обертання (v sin i) — 250,2 км/с.

Додатково

Назву зорі затверджено 30.06.2016 Робочою групою по назвах зір Міжнародного астрономічного союзу. Через прецесію Ахернар 3500 років тому мав схилення (-82,5^о), перебуваючи на кутовій відстані 7,5º від Південного полюса світу. У 100 н. е. схилення Ахернару становило ≈ (–67^о), а, отже зображення сузір’я Ерідану, подане в давніх атласах зір не могло містити цієї зорі, оскільки вона ніколи не сходила над обрієм держав Давньої Греції та елліністичного світу. Це була єдина зоря першої величини, не вказана в «Альмагесті» (грец. «Μεγιστη Συνταξις» ) Птолемея. Приблизно до березня 2000 Ахернар і Фомальгаут (α Південної Риби) були зорями першої величини, які мали найбільшу кутову відстань у цьому класі зір. Завдяки прецесії між 8-м та 11-м тисячоліттями Ахернар буде видно на території України.

Література

Carciofi A. C., Magalhães A. M., Leister N. V. et al. Achernar: Rapid Polarization Variability as Evidence of Photospheric and Circumstellar Activity // The Astrophysical Journal. 2007. № 671 (1) P. L49–L52.
Leeuwen F. van. Validation of the New Hipparcos Reduction // Astronomy and Astrophysics. 2007. № 474 (2). P. 653–664.
Kervella P., Domiciano de Souza A., Bendjoya Ph. The Close-in Companion of the Fast Rotating Be Star Achernar // Astronomy and Astrophysics. 2008. № 484 (1). P. L13–L16.
Kervella P., Domiciano de Souza A., Kanaan S. et al. The Environment of the Fast Rotating Star Achernar. II. Thermal Infrared Interferometry with VLTI/MIDI // Astronomy and Astrophysics. 2009. № 493 (3). P. L53–L56.
Domiciano de Souza A., Kervella P., Moser Faes D. et al. The Environment of the Fast Rotating Star Achernar. III. Photospheric Parameters Revealed by the VLTI // Astronomy and Astrophysics. 2014. № 569. P. 1–15.