Афікс (частина слова)

А́фікс (від лат. affixus — прикріплений) — частина слова, яка під час приєднання до основи слова може змінювати його семантику, граматичне значення (форму), стильову роль чи синтаксичні функції.

Характеристика

Залежно від місця приєднання до твірної основи з-поміж афіксів виділяють: префікс, префіксоїд, суфікс, суфіксоїд, флексію (закінчення), інфікс, інтерфікс, конфікс.

За виконуваною роллю виділяють афікси:

• словотворчі, які використовуються для творення слів. Наприклад: «ніч» > «нічний», «ріг» > «рогач», «моральний» > «аморальний»;
• формотворчі, що використовуються для творення форм слів різної частиномовної належності, наприклад: «будівля» > «будівлею», «сидіти» > «відсидіти», «наш» > «нашому»;
• словоформотворчі, які виконують одночасно функцію словотворчу й формотворчу, змінюючи лексичне і граматичне значення основи. Наприклад, «в’язати» > «відв’язати», «робити» > «переробити», «кум» > «кума».

За мірою спроможності використання в словотвірних процесах виділяють афікси:

продуктивні, що активно використовуються у словотвірних процесах (наприклад, «Фрейд» > «фрейдист», «зеленіший» > «найзеленіший», «почервоніти» > «почервонілий»);

непродуктивні, які в сучасній мові рідко чи зовсім не використовують у творенні нових слів (наприклад: «балка» > «вибалок», «в’язати» > «сув’язь»).

За характером відтворюваності — разові чи повторювані — виділяють регулярні («писати» > «списати», «карась» > «карасик») і нерегулярні, або одиничні афікси («глина» > «суглинок», «голий» > «голтяй»).

Наявні особливої звукової форми уможливлює вирізнення матеріально виражених і нульових афіксів; для порівняння: «залізний» і «золотøий», «стілø» і «стола».

Значення

Унаслідок історичних процесів і змін в українській мові функціонують прості (наприклад, «нарукавний», «писати», «кілограмовий») та складні афікси («вугіллячко», «недобачати», «зневоднити»).

Література

1. Клименко Н. Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. Київ : Наукова думка, 1973. 186 с.
2. Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. Київ : Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, 1999. 297 с.
3. Соколова С. О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. Київ : Наукова думка, 2003. 284 с.
4. Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2004. 520 с.
5. Кислюк Л. П. Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та тенденції розвитку. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. 424 с.

Автор ВУЕ

А. М. Нелюба

Покликання на цю статтю: Нелюба А. М. Афікс (частина слова) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афікс (частина слова) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.11.2020