Атаманець, Іван

Атамане́ць, Іва́н (англ. Ivan Atamanec; 07.07.1886, с. Нижчі Луб’янки, тепер Збаразького р-ну Тернопільської обл. — 13.12.1985, м. Віннебаго, штат Вісконсин, США, за ін. даними — м. Гемтремк, шт. Мічиґан, США) — диригент, режисер, композитор, культурний і громадський діяч.

Атаманець, Іван

Рік народження 07.07.1886
Місце народження Нижчі Луб’янки, Україна
Рік смерті 13.12.1985
Місце смерті Віннебаго, США
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис і діяльність

1903 закінчив трирічний дяко-вчительський інститут у м. Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ).

Від 1913 — в еміграції у м. Детройті (штат Мічиган, США), де продовжив музичне навчання.

У 1926–1960 — засновник і керівник Українського національного хору «Думка» (мішаного складу) в м. Детройті. Хор успішно концертував містами США і Канади (до 1953), виступав у радіопрограмах із симфонічним оркестром Детройта, брав участь у постановках опер «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, п’єc «Ой не ходи, Грицю», «Сорочинська ярмарка» М. Старицького (постановник — Дмитро Атаманець, брат Івана). У репертуарі «Думки» були «Отче наш» М. Вербицького, «Свят і єдин свят», «Яко за царя» Д. Бортнянського, «На вулиці скрипка грає» в обробці О. Кошиця, «Барвінок» Г. Давидовського. До 1960 хор «Думка» утримував чільні позиції серед виконавців і пропагандистів української пісні в США. Неодноразово здобував перемоги на конкурсах хорів Північної Америки.

Атаманець — автор багатьох аранжувань українських народних пісень; відводив пісні виняткову роль у пропаганді національного мистецтва. Був високо поцінований О. Кошицем, який називав Івана своїм наступником.

Почесний голова комітету Українських студій в Іллінойському університеті (США).

Додатково

Брат І. Атаманця — Дмитро Атаманець (Dmytro Atamanec, 1882–1976, Україна — США) — диригент, режисер, церковно-освітній діяч. Організував у м. Детройті співочо-драматичне товариство ім. І. Котляревського, а при ньому — мішаний хор, з яким ставив українські оперети. В 1921–1943 керував мішаним хором і школою українознавства в м. Чикаго, при якій заснував учнівський хор ім. М. Лисенка, мандоліновий і духовий оркестри. Від 1924 — постановник опери українських композиторів, де виконував головні тенорові партії.

Література

  1. Рудницький А. Українська музика. Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1963. С. 313.
  2. Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біо-бібліографічного словника // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. 1996. Т. 226. С. 467–468.
  3. Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.
  4. Житкевич А. Брати Атаманц // Міст online. 2013. RL: http://meest-online.com/culture/braty-atamantsi/
  5. Житкевич А. С. Брати Атаманці. Атаманець Дмитро (1882–1976). Атаманець Іван (1996 [тобто 1896]–1985) // Розсіяні світами. Нариси з життя та творчої діяльності відомих українських діячів музичного мистецтва на заокеанських берегах Америки : в 2 т. Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. Т. 2. С. 9–12.

Автор ВУЕ

Г. В. Карась


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Карась Г. В. Атаманець, Іван // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атаманець, Іван (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
11.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ