Арішіма, Такео

Арішіма, Такео.jpg

Аріші́ма, Таке́о ( яп. 有島 武郎; 04.03.1878, м. Токіо, Японія — 09.06.1923, там само) — письменник і літературний критик. Писав японською мовою.

Арішіма, Такео

(有島 武郎)

Народження 04.03.1878
Місце народження Токіо
Смерть 09.06.1923
Місце смерті Токіо
Напрями діяльності літературознаство


Життєпис

Походив із аристократичної родини. Батько письменника, Арішіма Такеші, був самураєм із Сацума, учасником війни 1868−1869 проти шьогунату Токугави. Після перемоги військ імператора Мейджі працював у Міністерстві фінансів, очолював митницю Йокогамського порту (1882–1891). Згодом придбав на приєднаному до Японської імперії острові Хоккайдо землю, яку в 1909 подарував старшому синові.

Арішіму Такеші виховували традиційно: він займався фехтуванням на мечах, стрільбою з лука і верховою їздою, вивчав етику Конфуція та китайську літературу.

Батько підтримував європеїзацію і спонукав дітей до вивчення англійської мови. Арішіма навчався 1884–1887 в Йокогамській англійській школі, до програми якої входило, зокрема, читання Біблії.

1889 вступив у Школу перів у м. Токіо (тепер Університет Гакушюїн).

Після закінчення середньої школи першого ступеня (1896) виїхав на о. Хоккайдо і вступив до Сільськогосподарського коледжу в м. Саппоро, навчальну програму та християнську атмосферу якого створив В.С. Кларк (1826‒1886; США). Під час навчання Арішіма опановував християнське вчення, спілкуючись з учнями Кларка: Нітобе Інадзо (1862‒1933), Морімото Кокічі (1877‒1950) та Учімура Кандзо (1861‒1930).

Після закінчення коледжу зі ступенем «ногакуші» (бакалавра агрономії) був призваний на рік до армії. Цей досвід визначив пацифізм Арішіми. У цей час він зацікавився поглядами соціалістів.

1903 Арішіма виїхав до США для продовження освіти у Гаверфордському коледжі(штат Пенсильванія, округ Філадельфія).

Bід 1904 навчався в аспірантурі Гарвардського університету. У цей період поглибив свої знання про соціалістичний рух, познайомився з творчістю В. Вітмена, Г. Ібсена, П. Кропоткіна. 1906 побував у Європі, в Лондоні познайомився з П. Кропоткіним, анархістські погляди якого поділяв. 1910 одружився, але 1916 дружина померла від туберкульозу, залишивши його з трьома дітьми.

У 1922 Арішіма познайомився з журналісткою Акіко Хатано (1894‒1923), редактором жіночого журналу «Фуджін Корон» (婦人公論). Роман із заміжньою жінкою, що мав розголос, завершився подвійним самогубством.

Після смерті письменника залишилося близько двадцяти томів щоденникових записів.

Творчість

Належав до літературного угруповання «Біла береза» («Шіракаба»,白樺) випускників Школи перів, що сповідували естетику російської літератури, морально-етичне вчення Л. Толстого («толстовство») зокрема.

Почав друкуватися з 1910. У романі «Історія однієї жінки» («Ару онна», 或る女, 1913–1919) порушив питання права на свободу почуттів.

Враження від перебування у США відобразив у романі «Лабіринт» («Мейро», 迷路, 1956), що значною мірою ґрунтується на автобіографічному матеріалі. Герой роману ― японський студент у США. Роман у трьох частинах опубліковано в журналах: «Шіракаба» (白樺, 1915); «Чюо корон» (中央公論, 1917); «Шінчьошя» (新潮社, 1919).

В оповіданні «Нащадок Каїна» («Каїн но мацуей», カインの末裔, 1917) та повісті «Муки появи на світ» («Умареідзуру наямі», 生れ出づる悩み, 1918) зобразив тяжке життя селян і рибалок на о. Хоккайдо.

Гуманістичні ідеї виявилися у філософських есе «Декларація» («Сенген хітоцу», 宣言一つ, 1915), «Маленьким людям» («Чіісакі моно е», 小さき者へ, 1919), «Підкоряє щира любов» («Ошімінаку ай ва убау», 惜しみなく愛は奪ふ, 1920), драмі «Смерть пані Домомата» («Домомата но ші», ドモ又の死, 1922), автобіографічному оповіданні«Батьки і діти» («Ояко», 親子, 1923).

Творчість письменника сповнена гуманізмом, він сповідував ідеї соціалізмсоціалізму, анархізманархізму, «толстовство», а також християнські цінності, хоч і критикував їх. Проблематика творів пов’язана з конфліктом суспільства та особистості.

Українською мовою окремі твори письменника переклав І. Чирко.

Додатково

Як нащадок заможної аристократичної родини, відчував провину перед бідними верствами населення. Наприкінці життя передав свою землю селянам.

Твори

  • 小さき者へ; 生れ出づる悩み. 東京 : 岩波書店, 1962. 103 p.
  • 有島武郎集. 東京 : 河出書房新社, 1969. 425 p.
  • カインの末裔 ; クララの出家. 東京 : 岩波書店, 1980. 104 p.
  • 惜しみなく愛は奪ふ. 東京 : 岩波書店, 1980. 147 p.
  • У к р. п е р е к л. — Жінка; Нащадок Каїна. Київ : Дніпро, 1978. 424 с.

Література

  1. Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. Київ : Аквілон-Прес, 1997. 256 с.
  2. Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). Київ : Либідь, 2007. 560 с.
  3. Забережная О. А. Индивидуалистическая мысль литературного объединения «Сиракаба-ха»: Мусянокодзи Санэацу и Арисима Такэо // Вестник #Бурятского государственного университета. Педагогика. Филология. Философия. 2015. № 6. С. 135‒149.
  4. Кузьменко Ю. С. Феміністичний дискурс у прозі Арішіма Такео і Танідзакі Джюн’ічіро // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2017. № 31. Т. 1. С. 151‒154. URL: http://www.vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v31/part_1/44.pdf

Автор ВУЕ

В. П. Яценко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яценко В. П. Арішіма, Такео // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арішіма, Такео (дата звернення: 30.07.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ