Архідиякон

Святий Стефан. Худ. Карло Крівеллі, 1476

Архідия́кон (від грец. ἀρχι… — старший, головний та διάκονος — служитель) — в ієрархії християнського духовенства — старший диякон (серед ченців — старший ієродиякон).

Інститут архідияконства введено у ранньому християнстві, на межі 1–2 ст. Уперше архідияконом був названий Степан Первомученик — згідно з Новим Завітом, старший серед 7 дияконів, поставлених ще апостолами, на смерть побитий камінням у м. Єрусалимі (Дії: 6).

В епоху Середньовіччя архідиякон фактично був вищий за пресвітера, оскільки з 5 ст. виконував низку важливих функцій: керував підготовкою кліру та благодійністю, наглядав за іншими дияконами, розв’язував проблеми церковного судочинства тощо. В 11–13 ст. у Західній церкві (див. Католицька церква) сан архідиякона був найвпливовішим. На Тридентському соборі (16 ст.) влада архідиякона була суттєво обмежена на користь єпископа.

У Східній церкві архідиякон не мав такого впливу, оскільки єпархії були невеликими, а ієрархи не були перевантажені справами. У Вселенському православ’ї, насамперед у деяких помісних Церквах, архідиякон служить при патріархові та зветься патріаршим архідияконом (єдиний з архідияконів, що належить до білого духовенства). Втім, часто є ченцем. Сан архідиякона дають за особисті заслуги перед Церквою або за довголітню бездоганну службу.

У протестантизмі сан архідиякона існує при головних церквах у мегаполісах.

Література:

  1. Неселовский А. Чины хиротесий и хиротонии: (опыт историко-археологического исследования). Каменец-Подольск : Типография С. П. Киржацкаго, 1906. 375 с.
  2. Bradshaw P. F. Ordination Rites of the Ancient Churches of Eastand West. New York : Pueblo, 1990. 288 p.
  3. Цыпин В. А., прот. Церковное право. Москва : Издательство МФТИ, 1994. 295 с.
  4. Лебедев А. П. Духовенство древней Вселенской церкви: от времен апостольських до Х века / Под науч. ред. М. А. Морозова. 3-е изд. испр. Санкт-Петербург: Издательство Олега Абышко, 2006. 448 с.
  5. Клемент А. Дж. Помічники пастиря / Пер. з англ. В. Горпинчука. Київ : [б. в.], 2014. 322 с.

Автор ВУЕ

Л. М. Мельник


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мельник Л. М. Архідиякон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архідиякон (дата звернення: 29.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.08.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ