Архар

Архар.jpg

Арха́р, аргалі, аркар, качкар, дикий баран — збірна назва кількох рас муфлона.

Особливості будови

Залежно від розміру і забарвлення тіла в межах групи розрізняють кілька варіацій, які раніше мали статус підвидів. Памірський архар, або гірський баран Марко Поло (Ovis ammon polii), названий на честь мандрівника Марко Поло, який першим описав його в ранзі виду, є найбільшим серед них. Висота тварини в холці становить 120–125 см, маса сягає 200–220 кг. І самці, й самиці мають довгі роги, однак у самців вони можуть становити до 13 % маси тіла. Роги виростають до 190 см завдовжки, спірально закручені, із закінченнями назовні і догори. Забарвлення тіла у різних підвидів варіює в широкому діапазоні від світло-пісочного до темного сіро-бурого, однак нижня частина тіла зазвичай помітно світліша. З боків уздовж тіла є темно-бурі смуги, які чітко розділяють темніший верх і світліший низ. Морда й охвістя світлі. У самців навколо шиї є кільце світлої вовни, а також видовжена вовна на загривку. Линяють тварини двічі на рік: зимове «вбрання» помітно світліше і довше за літнє.

Спосіб життя та екологічні особливості

Архари живуть групами до 100 тварин. Поза сезоном розмноження самці й самиці тримаються окремо один від одного. Статевої зрілості самиці досягають на другий рік життя, самці — на п’ятий. Період гону в різних популяціях дещо відрізняється, але загалом триває від жовтня до листопада. На час розмноження архари утворюють шлюбні групи, кожна з яких може складатися з кілька самців і кількох самиць одночасно. Вагітність триває 150–160 днів, після чого на світ з’являються 1–2 ягнят. Перед отеленням, яке припадає на ранню весну, самиця відокремлюється від стада, знаходить затишне місце і проводить з ягнятами перші кілька днів. Потомство самиця доглядає близько 4 місяців, після чого ягнята стають повністю самостійними. Самці не беруть участі у вихованні ягнят. Тривалість життя архарів — 10–13 років. Архари надають перевагу великим відкритим просторам: степовим, лучним або пологим гірським схилам, плато, передгірним рівнинам. Крутих скель, стрімких схилів або вузьких ущелин зазвичай уникають. У деяких районах живуть у пустельній місцевості. Діапазон їхнього вертикального поширення надзвичайно широкий: деякі групи тварин часто зустрічаються високо в горах, до 5500 м над рівнем моря. У більшості районів архари здійснюють сезонні кочівлі, розмах яких залежить від стану пасовищ і змінюється по роках. У деяких випадках, особливо в передгір’ях, архари осілі й весь рік тримаються одних і тих самих місць. Живляться переважно трав’яною рослинністю, віддають перевагу злакам.

Географічне поширення

Поширений архар від островів Корсика, Сардинія, Кіпр на заході через гори Малої Азії, Ірану, Афганістану, Східного Пакистану і Північно-Західної Індії до Південно-Східного Тибету й Великого Хінгану на сході, а також на Закавказзі, в Алтайських горах і горах Середньої Азії, Казахстану, Туви. Акліматизований у деяких країнах Європи, в Україні — в Криму.

Значення

Архари в деяких регіонах — важливий об’єкт промислового і спортивного полювання. У результаті гібридизації диких баранів різних підвидів (муфлонів, архарів) зі свійськими вівцями створено такі цінні породи, як гірський меринос, архаромеринос та інші.

Література

  1. Брем А. Э. Жизнь животных : в 7 т. / Пер. с нем. Москва : Просвещение, 1971. Т. 6: Млекопитающие, или звери. 627 с.
  2. Madrazo J. Ovis ammon: The Argali Trail. Long Beach : California Safari Press, 2010. 200 p.
  3. Wildlife of the Himalayas and the Terai Region / Ed. by A. Kothari, B. Chhapgar. Mumbai : Bombay Natural History Society ; New Delhi : Oxford University Press, 2012. 216 p.

Автор ВУЕ

С. В. Кокодій


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кокодій С. В. Архар // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архар (дата звернення: 17.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ