Арум

Арум. Arum elongatum

А́рум, кліщинець (Arum) — рід рослин родини ароїдних.

Таксономія і характеристика

До складу роду входить 15–26 (32) видів, поширених від Європи до західного Китаю: Середземномор’я, Макаронезія, Близький Схід та Середня Азія. У флорі України 4 види:

  • арум білокрилий (Arum albispathum);
  • арум Бессера (Arum besserianum);
  • арум видовжений (Arum elongatum);
  • арум східний (Arum orientale).

Особливості будови

Невеликі трав’яні багаторічники з періодом спокою, напівкулястими або яйце- чи бульбоподібними горизонтальними кореневищами. Листки численні, спірально розташовані, піхвові і 2–3 черешкових. Листкові пластинки від серце- до стрілоподібних. Суцвіття — початок, один, зрідка 2, з’являються зазвичай одночасно з листками або раніше, сховані серед листків або здіймаються над ними. Покривало опадаюче, згорнуте у вигляді трубки внизу. Трубка від циліндричної до еліпсоїдної. Пластинка від видовжено-ланцетоподібної до ланцетоподібної, більш-менш загострена, в період квітування вертикальна, у формі човника, або широко розкрита, чи спірально закручена, вкриває нижню частину початка з жіночими й чоловічими квітками. Жіноча квіткова зона розташована в нижній частині початка, циліндрична. Проміжок, що розділяє чоловічу і жіночу зони, зазвичай складається з безплідних квіток (пістілодіїв). Чоловіча зона циліндрична, конічна, еліпсоїдна або напівкулеподібна. Проміжок між чоловічою зоною і придатком зазвичай складається зі спрямованих донизу безплідних квіток (стамінодіїв), зрідка він відсутній. Верхівковий безплідний придаток розташований на ніжці, іноді тонкий, найчастіше поступово або стрімко розширений у циліндричну або конічну булаву. Квітки одностатеві, оцвітина відсутня. Плоди — блискучі, яскраво помаранчево-червоні, обернено яйцеподібні ягоди, перикарпій соковитий, насінин багато. Насінини від еліпсоїдних до яйцеподібних; насіннєва шкірка зморшкувата, особливо біля основи. Зародок прямий. Ендосперм рясний.

Поширення та екологія

Види роду поширені в лісах помірної і субтропічної зон на висоті до 4 400 м над рівнем моря; серед лісової підстилки, на кам’янистому ґрунті, по берегах річок, серед чагарників, на пасовищах, пустищах.

Значення

Рослини арума у свіжому вигляді отруйні через вміст алкалоїдів, але після висушування втрачають ці властивості. Рослини аруму плямистого (особливо листки) багаті на вміст кристалів щавлевої кислоти та її солей (оксалатів), кореневище містить до 25 % крохмалю. Незважаючи на отруйність, аруми є улюбленими ласощами кабанів, тому рослини іноді називають «свинячою лілією». Рослинами аруму живиться гусінь нічних метеликів (Noctua janthina, Theretra silhetensis). У Далмації (історична область на північному заході Балканського півострова) борошно з висушеного кореневища аруму плямистого додають до пшеничного. Смажені потовщені кореневища аруму їстівні. У Великій Британії, Бельгії листки використовують для прання білизни. Багато видів вирощують у садах як декоративні, досить рідкісні рослини, особливо цінні в ландшафтному дизайні тінистих парків. Арум білокрилий та арум східний — рідкісні в Україні, занесені до Червоної книги України, зростають у Криму.

Додатково

Запилювачами арумів є м’ясні та гнойові мухи, які не мають особливих пристосувань для запилення, тому в процесі еволюції рослини роду виробили способи приваблювання комах-запилювачів. Наприклад, брудно-бузково-червоне забарвлення покривала аруму плямистого нагадує колір м’яса, що розкладається, придаток початка виділяє відповідний неприємний запах, його температура підвищується — відбувається імітація субстрату, необхідного мухам для відкладання яєць. Комахи з родини Psychodidae підлітають до суцвіття, сідають на покривало, але не можуть втриматися на ньому, оскільки його внутрішня поверхня вкрита слизькими виростами-сосочками, і зісковзують вниз. Вибратися їм заважає слизька поверхня покривала і спрямовані донизу ниткоподібні вирости. Повзаючи поверхнею початка, комахи запилюють жіночі квітки пилком, який принесли з інших суцвіть. Рослина перестає перешкоджати виповзанню комах із трубки покривала за квітування чоловічих квіток і мухи, виповзаючи, збирають на себе дозрілий пилок. У аналогічний спосіб відбувається запилення в аруму східного і аруму чорного. Арум конофалоїдний приваблює для запилення москітів, виключно самиць, імітацією запаху шкіри ссавців, кров’ю яких вони харчуються.

Література

  1. Флора УРСР у 12 т. Київ : Видавництво АН УРСР, 1936–1965.
  2. Cabrera L. I., Salazar G. A., Chase M. W. et all. Phylogenetic Relationships of Aroids and Duckweeds (Araceae) Inferred from coding and Noncoding Plastid DNA // American Journal of Botany. 2008. № 95 (9). Р. 1153–1165.
  3. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я. П. Дідуха. Київ : Глобалконсалтинг, 2009. С. 69–70.
  4. Cusimano N., Bogner J., Mayo S. J. et all. Relationships within the Araceae: Comparison of Morphological Patterns with Molecular Phylogenies // American Journal of Botany. 2011. № 98 (4). Р. 654–668.
  5. Laurent A. Botanical Art from the Golden Age of Scientific Discovery. Chicago, 2016. 224 p.
  6. Шиян Н. М. Анотований конспект родини Araceae флори України / ІІ Міжнародна заочна науково-практична конференція «Актуальні питання біологічної науки»: Збірник статей. Ніжин, 2017. С. 44–48.

Автор ВУЕ

С. Л. Жигалова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Жигалова С. Л. Арум // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арум (дата звернення: 13.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ