Артмане, Вія Фріцівна

Артмане Вія Фріцівна.jpg
Артмане Вія Фріцівна1.jpg

А́ртмане, Ві́я Фрі́цівна (латис. Artmane, Vija; справжнє ім’я — Аліда; 21.08.1929, с-ще Кайве, тепер Тукумський край, Латвія — 11.10.2008, м. Стренчі, регіон Відземе, Латвія) — актриса театру і кіно, громадська діячка, народна артистка СРСР (з 1969).

Артмане, Вія Фріцівна

Справжнє ім’я Аліда
Рік народження 21.08.1929
Місце народження Кайве, Латвія
Рік смерті 11.10.2008
Місце смерті Стренчі, Латвія
Напрями діяльності театр, кіно


Життєпис

Народилася у селянській родині. Закінчила 1949 студію при Художньому театрі в м. Ризі (тепер Театр «Дайлес»). Актриса цього театру протягом 1949‒1998. Грала також у Латвійському національному театрі (1994), Новому Ризькому театрі (з 1998). Знімалася в кіно.

Член Спілки кінематографістів Латвії (з 1958). Очолювала Спілку театральних діячів Латвії (1983–1987).

Депутат Верховної Ради Латвійської РСР (1985‒1990). Член Радянського комітету захисту миру (1980–1991).

Прийняла православ’я у 1999. За заповітом була відспівана у православному кафедральному соборі м. Риги.

Творчість

Тяжіла до створення образів вольових, сильних жінок. Гру Артмане вирізняли лаконізм, простота, стриманість.

Загалом зіграла понад 85 ролей у театрі та 50 у кіно. Ролі в театрі: Абігайль («Склянка води» Е. Скріба; 1950, дебютна роль); Офелія («Гамлет, принц данський» В. Шекспіра; 1959); Лаймдота («Вогонь і ніч» Я. Райніса; 1965), Аркадіна («Чайка» А. Чехова; 1976), Королева Єлизавета («Єлизавета, королева Англійська» Ф. Брукнера; 1980) та ін. Грала Донну Анну у виставі «Дон Жуан» за п’єсою «Камінний господар» Лесі Українки (1963).

Почала зніматися в кіно на Ризькій кіностудії («Після шторму»; 1956). Здобула популярність як виконавиця головної ролі в стрічці «Рідна кров» (1969, приз 1-го Всесоюзного кінофестивалю, м. Ленінград, 1964). Серед ін. стрічок: «Едгар і Кристина» (1966), «Сильні духом» (1967), «Театр» (1978), «Чужі пристрасті» (1983), «Катафалк» (1990). Останні роботи в кіно: Регіна Вальтер у стрічці «Гра на чужому полі» з телесеріалу «Каменська», 2000; Катерина II («Золоте століття», 2003; обидва — Росія).

Знімалась на Кіностудії імені О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) у фільмах: «Ракети не повинні злетіти» (1964; реж. О. Швачко, А. Тимонішин), «Київські фрески» (1966; не закінчений; реж. С. Параджанов), «Туманність Андромеди» (1967; реж. Є. Шерстобитов).

Автор книжок: «Серце на долоні» (1990), «Зимостійкі. Миттєвості мого життя» (2003).

Визнання

Лауреат Державної премії Латвійської РСР (1980). Приз театрального товариства Латвії (2003).

Нагороджена орденом Леніна (1979), Дружби (РФ; 1999), «Три зірки» (Латвія; 2007).

Про актрису створено документальні фільми: «Розмова з королевою» (1980), «Примадонна СРСР» (2004), «Образити королеву. Вія Артмане» (2007), «Вія Артмане. Королева у вигнанні» (2010).

На честь Артмане названо малу планету — астероїд головного поясу (4136) Artmane.

Твори

  • Сердце на ладони. Москва : Молодая гвардия, 1990. 267 c.
  • Ziemcieši : mirkl̦i no manas dzīves. Rīgā : Pētergailis, 2004. 264 p.

Література

  1. Vecsíle A. Vija Artmane. Riga : Liesma, 1979. 188 p.
  2. Сосновский И. Вия Артмане. Москва : Искусство, 1969. 94 с.
  3. Первый век нашего кино / Авт.-сост.: Е. Борсук, К. Разлогов. Москва : Локид-Пресс, 2006. 914 с.

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Артмане, Вія Фріцівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артмане, Вія Фріцівна (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ