Арматура (техніка)

Армату́ра (лат. armatura — озброєння) — допоміжні деталі та пристрої, що не належать до основних частин апаратів, конструкцій або споруд, але забезпечують правильну їхню експлуатацію.

Арматура будівельна.jpg

Історична довідка

Арматуру використовували ще до початку нашої ери на острові Сицилія, де зміцнювали цегляну кладку металевими прутами. Але цей досвід виявився невдалим, бо крізь шви кладки проникала вода, що призводило до ржавіння прутів і руйнування стін. У глинобитних будівлях як арматуру використовували сплетені вербові гілки. Для армування виробів використовували кінський волос. Широко застосовувати арматуру почали після винайдення цементу. Уперше металеву арматуру для виготовлення залізобетону використав В. Вілкінсон (1819–1901; Велика Британія) і 1854 одержав патент на його застосування. Приблизно тоді ж будівельник Ф. Куаньє (1814–1888; Франція) уперше пов’язав сталеву арматуру перекриттів зі стіновими панелями. Однак ці відкриття не були поширеними й залишилися непоміченими.

1867 садівник Ж. Моньє (1823–1906; Франція) узяв свій перший патент на садові діжки із заліза й цементного розчину. Поширенню використання арматури сприяв інженер Г. А. Вайс (1851–1917; Німеччина), який 1879 купив патент у Ж. Моньє. 1886 Г. А. Вайс досконально вивчив і описав властивості залізобетону й виробив перші норми його застосування.

Від кінця 19 ст. арматуру почали активно застосовувати в будівництві та інших галузях господарства.

Характеристика

Класифікація

За сферою застосування розрізняють арматуру

  • будівельну;
  • трубопровідну (засувки, вентилі, клапани тощо);
  • електротехнічну (патрони, вимикачі);
  • електроосвітлювальну;
  • пічну тощо;

за умовами застосування:

  • напружену;
  • ненапружену;

за призначенням:

  • анкерну;
  • монтажну;
  • конструкційну;
  • робочу.

Залежно від матеріалу виготовлення арматуру поділяють на

  • сталеву;
  • композитну.

Найпоширенішою є сталева арматура, якою підсилюють бетон (див. Залізобетон).

За службовими властивостей сталеву арматуру поділяють на:

  • зварювану;
  • незварювану;
  • тривку до корозійного розтріскування під напругою;
  • нетривку до корозійного розтріскування;
  • зварювану та тривку до корозійного розтріскування під напругою.

Композитна (неметалева) арматура — легкі міцні прути, не схильні до корозії. Застосовують в армуванні конструкцій, які контактують з вологим середовищем, в армуванні асфальтобетонного покриття дорожніх трас, у виробництві бетонних плит, для посилення мостових конструкцій тощо.

Залежно від наповнювача композитну арматуру поділяють на:

  • склопластикову (виготовлена зі скловолокна, зв’язаного шаром синтетичної смоли);
  • базальтопластикову, у якій скловолоконна серцевина замінена розплавом із базальтових (див. Базальт) волокон;
  • арматура на основі скловолокна й полімерного термопласта;
  • вуглепластикову.

Найширше використовують склопластикову арматуру (АСП). Порівняно зі сталевою арматурою АСП має такі переваги:

  • стійка до дії кислот та лугів, не проводить електрику і не піддається корозії під впливом блукаючих струмів;
  • має більшу міцність на розрив та значно меншу масу;
  • коштує дешевше, ніж металопрокат з аналогічними експлуатаційними характеристиками;
  • зручна в транспортуванні;
  • термін експлуатації перевищує 80 років.

Недоліками композитної арматури є низький модуль пружності, що обмежує можливість її застосування за вертикального армування, та схильність до втрати міцності за нагріванні вище 600 °С.

Особливості різновидів

Порівняльні характеристики металевої та склопластикової арматури
Тип арматури Металева Склопластикова
Матеріал виготовлення Сталь марки 25Г2С Скловолокно, з’єднане синтетичною смолою
Вага 7,9 кг/м3 1,9 кг/м3
Опір до навантажень на розтяг (МПа) 360 1200
Модуль пружності (МПа) 200 000 55 000
Лінійне розширення (мм/м) 14–15 9–11
Стійкість до корозійних середовищ Низька, схильна до іржі Висока, не іржавіє
Теплопровідність (Вт/мК) 47 0,46
Електропровідність Присутня Діелектрик
Діаметри 6–80 мм 4–20 мм
Мірна довжина 6–12 м Довільна

Застосування

Арматура, різна за призначенням та умовами застосування, має свої особливості в будові, формі, марках і технології матеріалу, застосовуваного для її виготовлення.

У будівництві арматура найчастіше виконує роль армувального зварного каркаса, що зв’язує й розподіляє навантаження залізобетонної конструкції, визначає, наскільки міцною й надійною буде будівельна споруда. З арматури виробляють зварні сходи й сітки, монтують опорні частини підземних тунелів, вона входить до складу армувальних каркасів перекриттів і дорожніх бордюрів, бетонних огорож та станових блоків. У каркасно-монолітному будівництві сталеву арматуру використовують для створення залізобетонного каркаса великих споруд — будівель різного призначення, гребель і дамб. Також вона необхідна під час зведення менших об’єктів — постаментів, пам’ятників, плит перекриття, створення декоративних елементів екстер’єру будівель тощо. Арматуру широко застосовують в інженерних мережах для нагляду та обслуговування машин, трубопроводів та іншого устаткування, з’єднування та кріплення деталей установок, у гірництві — для армування свердловин та шахтних стовбурів.

Джерела

  1. ДСТУ 3760:2006. Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій. Загальні технічні умови. Київ : Держспоживстандарт України, 2007. 28 с.
  2. ДБН В.2.6-98:2009. Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення. Київ : Мінрегіонбуд, 2010. 71 с.

Література

  1. Карвацька Ж. К., Карвацький Д. В. Будівельні конструкції. 2-ге вид., перероб. й допов. Чернівці : Прут, 2008. 516 с.
  2. Пермяков В. О., Нілов О. О., Шимановський О. В. та ін. Металеві конструкції. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Сталь, 2010. 869 с.
  3. Архітектура будівель і споруд / Уклад. І. І. Романенко. Харків : Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, 2011. 167 с.
  4. Кривошапко С. Н., Галишникова В. В. Архитектурно-строительные конструкции. Москва : Юрайт, 2015. 476 с.
  5. Крамарчук А. П., Ільницький Б. М., Бобало Т. В. Будівельні конструкції. Львів : Львівська політехніка, 2016. 200 с.

Автор ВУЕ

А. В. Рябик


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Рябик А. В. Арматура (техніка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арматура (техніка) (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ