Аркан

Арка́н (арган, оркан) — старовинний український чоловічий танець.

Аркан танцюють замкненим колом або півколом, закладаючи руки одне одному на плечі, розгойдуючись під мелодійну музику. Коло є основою всього танцю, втілює т. з. солярний (сонячний, вогняний) знак.

Танець має чітко визначені фігури в малюнку та дві виразні групи рухів: а) «прибій» і «зміни» (фігура властива тільки аркану); б) «підківка», «тропачок», «гайдук» (трапляється також у коломийкових танцях). Під час виконання танцю хлопці демонструють силу, спритність, витривалість. Важливою є дисципліна, уміння виконувати команди лідера (провідного танцюриста).

Музичний супровід укладається в стандартний для народних танців розмір 2/4. Характерне ритмічне чергування — 2/4 у першому такті та 2/8 і 1/4 у другому. Танець поширений в Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях. Залежно від регіону має назву «аркан», «арган», «оркан».

На концертній естраді вперше з’явився в репертуарі танцювальної групи [[Національний заслужений академічний український народний хор імені Г. Г. Верьовки|Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки]] та Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» (постановка В. Петрика).

Музично-жанрові ознаки аркану відображено в низці творів композиторів України: симфонічній сюїті «Закарпатські ескізи» В. Гомоляки, «Гуцульська рапсодія» Г. Майбороди, операх «Золотий обруч» Б. Лятошинського і «Милана» Г. Майбороди, балеті «Хустка Довбуша» А. Кос-Анатольського та ін.

Література

1. Герасимчук Р. Народні танці українців Карпат : в 2 кн. Львів, 2008. Кн. 1/
2. Стасько Б., Марусик Н. Роман Гарасимчук та його автентичні «Танці гуцульські». Івано-Франківськ, 2010.

Автор ВУЕ

І. В. Спінул

Покликання на цю статтю: Спінул І. В. Аркан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аркан (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.08.2020