Арак

Заратустра. Художник М. Реріх, 1931

Ара́к, Ранха (пазендський arag; авест. raŋhā — річка) — у космології зороастризму — назва міфічної Світової річки; елемент сакральної топографії.

Зміст

1 Характеристика
2 Джерела
3 Література
4 Автор ВУЕ

Характеристика

За свідченнями книги «Бундахішн» (8-10, 14, 37, 55), Арак витікає з гори Албурз і тече на Захід, пробігаючи країною Сурак (де її називають Амі) і країною Спеті, або Міср (де її називають Нів). В книзі стверджується, що річки Арак і Вехруд (тече на Схід) є головними на Землі, з яких витікають і в які впадає чимало інших річок, тому від них — «процвітання світу». Арак і Вехруд зливаються, омиваючи землю, впадають у море Фрахвкард і повертаються до своїх витоків.

За переказами Авести, духи були незадоволені річками, оскільки вони несли світом солоні й забруднені води, проте Зардушт (Заратуштра) їх очистив і оздоровив.

У дослідницькій літературі є спроби ототожнення р. Арак з річками Волгою, Тигром, Сирдар’єю, Іртишом. Авестійську р. Ранху часто ототожнюють з р. Ра (скіфська назва р. Волги).

Джерела

Зороастрийские тексты: Суждения Духа разума (Дадестан-и меног-и храд). Сотворение основы (Бундахишн) и др. тексты. Москва : Восточная литература, 1997. 352 с.

Література

Чунакова О. М. Пехлевийский словарь зороастрийских терминов, мифических персонажей и мифологических символов. Санкт-Петербург; Москва : «Восточная литература» РАН, 2004. С. 30.
Лившиц В. А. Древнее название Сырдарьи // Вестник древней истории. 2003. № 1 (244). С. 3–10.
Еліаде М. Води і водна символіка // У кн.: Трактат з історії релігій / Пер. з фр. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. С. 218–248.