Арабажин, Костянтин Іванович

Араба́жин, Костянти́н Івáнович (псевдоніми і криптоніми — К. Не-я, Недоля та ін.; 14.01.1866, м. Канів, тепер Черкаської області, Україна — 13.07.1929, м. Рига, тепер Латвія) — літературознавець, письменник, перекладач. Писав українською та російською мовами.

Арабажин, Костянтин Іванович
Псевдоніми	К. Не-я, Недоля
Рік народження	14.01.1866
Місце народження	Канів, Черкаська область, Україна
Рік смерті	13.07.1929
Місце смерті	Рига, Латвія
Місце поховання	Покровський цвинтар
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності	літературна творчість, проза, переклад

Життєпис

Походив із дворянської родини, був двоюрідним братом поета А. Бєлого (1880–1934; Росія).

Навчався у Першій Київській гімназії, 1890 закінчив із відзнакою історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1891 доопрацював на студіях у м. Варшаві й опублікував кандидатську дисертацію «Казимир Бродзінський та його літературна діяльність» («Казимир Бродзинский и его литературная деятельность»).

З 1892 ― у м. Санкт-Петербурзі (тепер РФ), викладав російську літературу й естетику в Пажеському корпусі, Павловському військовому училищі, Імператорських драматичних гуртках.

У 1880-і брав участь у революційній боротьбі, нелегально перевозив із Галичини в Росію заборонену літературу. Підтримував контакти з І. Франком, Лесею Українкою, М. Драгомановим, М. Павликом. Мав репутацію ліберала.

У 1899 в м. Санкт-Петербурзі редагував спільно із князем В. Барятинським газету «Північний кур’єр» («Северный курьер»), залучив до співробітництва І. Франка; згодом одноосібно ― газету «Кавказькі мінеральні води» («Кавказские минеральные воды»).

Активно діяв у спілці письменників, петербурзькому українському клубі. Займався просвітницькою діяльністю.

1907‒1908 виступив з циклом лекцій [зокрема, «Гоголь як поет і мислитель» («Гоголь как поэт и мыслитель»); «Гоголь як драматург» («Гоголь как драматург»); «Смерть Гоголя»] у містах Харкові, Києві, Одесі та інших. Мав славу гарного лектора.

Від 1913 ― ординарний професор кафедри російської літератури Гельсінгфорського університету (тепер Гельсінський університет). З 1918 постійно мешкав у м. Гельсінкі (Фінляндія), викладав в університеті, видавав газету «Російський голос» («Русский голос»; 1918).

Від 1920 — професор Ризького університету. Був ректором російських університетських курсів і редактором газети «День» (1922) у м. Ризі (Латвія).

Загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Похований на Покровському цвинтарі у м. Ризі.

Творчість

Українською мовою писав вірші громадянського звучання (неопубліковані), видав водевіль «Поперед спитайся, а тоді й лайся» (1885).

1886 переклав українською мовою монографію М. Костомарова «Думки про федеративні засновини на Стародавній Руси», а також окремі твори Л. Толстого, Г. де Мопассана, Г. Матчета (опубл. 1889).

Написав праці для Брокгауза і Єфрона енциклопедії: «Галицько-руський суспільний рух» (1892), статті про О. Герцена, І. Богдановича; для «Ілюстрованої всесвітньої історії літератури І. Шерра» (т. 2, 1898) — розділ «Слов’янські землі», а для «Історії російської літератури» (т. 2, 1908) — «Історичні пісні та думи».

Автор збірників «Публічні лекції про російських письменників» («Публичные лекции о русских писателях»; кн. 1, 1909), Етюди про російських письменників («Этюды о русских писателях»; 1912), книг про творчість М. Лермонтова, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова, М. Горького, Л. Андреєва та ін. Літературна критика відзначала певний схематизм та вульгарно-соціологічний підхід Арабажина до тлумачення творчості письменників.

Написав праці про Т. Шевченка російською мовою: «Український Прометей» (1911), «Т. Г. Шевченко і панславізм (До питання про Кирило-Мефодіївське товариство)», «Шевченко і месіанізм» (обидві — 1914).

Праці

Казимир Бродзинский и его литературная деятельность. Киев : Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев и К°, 1891. 378 с.
Гоголь как драматург // Ежегодник императорских театров. 1909. Вып. 2. С. 1–13
Публичные лекции о русских писателях. Санкт-Петербург : Ясная Поляна, 1909. 160 с.
Этюды о русских писателях. Санкт-Петербург : Прометей Н. Н. Михайлова, 1912. 216 с.
Поэт мировой скорби. Санкт-Петербург : П. П. Сойкин, 1914. 32 с.
Леонид Андреев. Итоги творчества. Москва; Берлин : Директ-Медиа, 2015. 287 с.

Література

Погребенник Ф. П. Іван Франко в українсько-російських взаєминах. Київ : Дніпро, 1986. 300 с.
Конечный А. М. Арабажин К. И. // Русские писатели 1800‒1917. Биографический словарь. Москва : Советская энциклопедия, 1989. 672 с.
Ткаченко А. Ф. Российские деятели украинского происхождения. История отношений Украины и России в лицах за 337 лет (1654–1991). Київ : Аристей, 2005. 603 с.
Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. Фрагменти // Вісник Черкаського університету. 2013. № 5. С. 141.

Автор ВУЕ

Ф. П. Погребенник

Покликання на цю статтю: Погребенник Ф. П. Арабажин, Костянтин Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арабажин, Костянтин Іванович (дата звернення: 1.03.2021).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2021