Аппел, Карел Крістіан

Антиробот

А́ппел, Ка́рел Крістіа́н (Аппель; нід. Appel, Karel Christiaan; 25.01.1921; м. Амстердам, Нідерланди — 03.05.2006, м. Цюрих, Швейцарія; похований на кладовищі Пер-Лашез у м. Парижі, Франція) — живописець, графік, скульптор.

Аппел, Карел Крістіан (Appel, Karel Christiaan)
Народження	25.01.1921
Місце народження	Амстердам
Смерть	03.05.2006
Місце смерті	Цюрих
Місце поховання	Пер-Лашез, Париж
Напрями діяльності	образотворче мистецтво

Відзнаки
Ордени	орден Оранських-Нассау (1968)
Почесні звання	офіцер ордена Почесного легіону (2003)

Життєпис

Народився в сім’ї перукаря. У 14 років написав свою першу картину. У 15 взяв кілька уроків у художника-аматора.

На формування А. як митця вплинула творчість П. Пікассо, А. Матісса, Ж. Дебюффе (1901–1985; Франція).

Упродовж 1940–1943 навчався в Академії мистецтв (м. Амстердам), де познайомився з молодими художниками Корнелем (Г. К. ван Беверлу; 1922–2010, Бельгія — Франція) та Константом (К. А. Нівенгейс; 1920–2005, Нідерланди). Батьки не схвалили його вибір професії, що змусило Карела взимку 1944–1945 піти з дому.

1946 відбулася перша персональна виставка Аппела у галереї м. Гронінгена.

1948 А. був одним із засновників європейського авангардистського руху «КоБрА» (назва утворена від перших літер міст, звідки походили його члени — Копенгаген, Брюссель, Амстердам).

Його мурал «Діти запитують» (1949) в мерії м. Амстердама спричинив багато дискусій та протягом 10 років був закритий для огляду. Через несприйняття мистецтва групи КоБрА в Нідерландах 1950 переїхав до м. Парижа (Франція). Відтоді багато подорожував Європою та Північною Америкою. Певний час жив у містах Нью-Йорку (США) та Флоренції (Італія).

Перша персональна виставка в США відбулася 1954 в галереї Марти Джексон (м. Нью-Йорк).

Після 1990 почала зростати популярність Аппела у Нідерландах. Мав кілька перформансів у м. Амстердамі, а також у м. Брюсселі (Бельгія).

Похований на кладовищі Пер-Лашез у м. Парижі.

Творчість

Найбільшу популярність здобув як монументаліст. Працював і як сценограф, був поетом і музикантом.

Фігуративні скульптури з фарбованого дерева, алюмінію тощо, як і картини, вирізняє брутальний образний експресіонізм. Серед монументальних робіт: панно «Весняна зустріч» у будинку ЮНЕСКО в м. Парижі (1959), скульптура «Антиробот» в Університеті м. Діжона (1976; Франція).

Для стилю живопису Аппела характерні густе нашарування пігменту, широкі мазки, груба конфігурація, насичена кольорова гама. Активно послуговувався дитячою мовою малюнку.

Картини: «Маленькі місячні люди» (1946), «Люди, птахи, сонце» (1954), «Чоловік і жінка» (1967), «Дві молоді жінки» (1971), серії «Оголені» (1962), «Сутичка» (1964), «Обличчя-пейзажі» (1977), «Поля» (1979), «Вікна» (1980) та ін. Твори зберігаються в Музеї сучасного мистецтва (м. Нью-Йорк), Музеї красних мистецтв (м. Монреаль), Державному музеї (м. Амстердам) та ін.

Нагороди

Нагороджений нідерландським королівським орденом Оранських-Нассау (1968), офіцер ордена Почесного легіону (2003).

Твори

Psychopathologisches Notizbuch. Zeichnungen und Gouachen 1948–1950. Bern; Berlin : Gachnang & Springer, 1997. 200 p.
Der Machtwille der Planeten / Ich bin der Planet / Du bist der Planet / Wir sind die Planeten. Gedichte aus den Jahren 1941–1996. Bern; Berlin : Gachnang & Springer, 2000. 104 p.

Література

Ragon M. Karel Appel: peinture, 1937–1957. Paris : Éditions Galilée, 1988. 548 p.
Lyotard J. F. Karel Appel: Ein Farbgestus. Essay zur Kunst Karel Appels. Bern; Berlin : Gachnang & Springer, 1998. 184 p.
Houts C. van. Karel Appel: de biografie. Amsterdam : Olympus, 2003. 576 p.
Stokvis W., Buck R. Cobra: The History of a European Avant-Garde Movement, 1948–1951. Rotterdam : nai010 publishers, 2017. 416 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аппел, Карел Крістіан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аппел, Карел Крістіан (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2021