Апострофа

Апострóфа (грец. ἀποστροφή, букв. — відхилення, тут — звертання, зворот) — безпосереднє часто патетичне звертання до певної особи, божества, персоніфікованої ідеї або предмета, найчастіше застосовуване в риторичному чи поетичному мовленні, у жанрах панегірика й оди.

Притаманна народній свідомості, зумовлена досвідом спілкування й порозуміння з довкіллям, що зафіксовано в міфах, фольклорі, ритуалах. Зазвичай використовується як фігура стилістична, персоніфікація — як у давній літературі (звертання Ярославни до Сонця, Вітра та Дніпра-Славутича), так і в новітній. Наприклад:

Сонце

Драстуй —

Шле тобі привіт бунтливий Семенко

Семенко М. В. Сонцекров // Поезії. Київ : Радянський письменник, 1985. С. 53.

Література

  1. Дядищева-Росовецька Ю. Б., Росовецький С. К. Апострофа в поезії Шевченка: На матеріалі поезії «На вічну пам’ять Котляревському» // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 2003. Вип. 8. С. 57–63.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Апострофа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апострофа (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ