Антіох з Аскалона

Антіóх з Аскалóна (Антіох Аскалонський; бл. 130 до н. е., м. Аскалон, тепер м. Ашкелон, Ізраїль — бл. 68 до н. е., місце смерті невідоме) — давньогрецький філософ, засновник «еклектичного платонізму».

Антіох з Аскалона

Рік народження бл. 130 до н. е.
Місце народження м. Аскалон, тепер м. Ашкелон, Ізраїль
Рік смерті бл. 68 до н. е.
Місце смерті місце смерті невідоме
Напрями діяльності філософія

Народився в м. Аскалоні, переїхав до м. Афін, де навчався в Академії Платона. Був учнем останнього схоларха т. з. «Нової» академії — Філона з Лариси. Антіох відійшов від скептицизму Академії, виступив за відновлення духу Старої академії. За свідченням Цицерона, був другом Геракліта Тірського, залишився прихильником стоїцизму.

На відміну від стоїків, Антіох визнавав, окрім існування людських чеснот і вад, ще ін. чинники, які впливають на щастя людини. Так, поряд зі внутрішніми благами (розум, мужність, стриманість і т. д.) визнавав значущість і зовнішніх (тілесне здоров’я, матеріальний добробут тощо).

Вважав істину такою, що існує й доступна пізнанню, а знання є можливим. Вказував, що органи чуттів не підводять людину — істинними можуть бути не лише уявлення, а й відчуття.

Двома найважливішими питаннями філософії називав критерій істини та мету людського життя. Звертався до проблеми людської природи: людина отримала від природи основи для самозбереження та морального життя, але розвинути ці задатки мусить сама.

Праці Антіоха не збереглися, проте Плутарх згадував його твір «Про богів». Послідовниками Антіоха стали давньогрецькі мудреці Арісто, Діо та ін., його учнями були Цицерон, Марк Теренцій Варрон.

Література

  1. Диллон Д. Средние платоники. 80 г. до н. э. — 220 н. э. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко ; Алетейя, 2002. С. 64–117.
  2. Никольский Б. М. Антиох Аскалонский и учение об oikeiosis // Историко-философский ежегодник — 2002. Москва : Наука, 2003. С.112–135.
  3. Sedley D. N. The Philosophy of Antiochus. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 388 p.
  4. Светлов Р. В. Юлиан Отступник — «последний киник»? // Платоновские исследования. 2018. Т. 9. № 2 (9). С. 106–120.
  5. Степанова А. С. Принцип природосообразности и антропологический вектор скептической мысли (от Секста Эмпирика к Антиоху Аскалонскому и Цицерону) // Платоновские исследования. 2019. Т. 11. № 2. С. 234–244.

Автор ВУЕ

В. А. Бугров


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бугров В. А. Антіох з Аскалона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антіох з Аскалона (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ