Антропов, Лев Іванович

Нтропов, Лев Іванович.jpg

Антро́пов, Лев Іва́нович (30.09.1913, м. Берлін, Німеччина — 08.07.1994, м. Київ, Україна) — хімік, доктор хімічних наук (з 1946), професор (з 1947), член-кореспондент НАН України (з 1982), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1977).

Антропов, Лев Іванович

Рік народження 30.09.1913
Місце народження Берлін
Рік смерті 08.07.1994
Місце смерті Київ
Напрями діяльності хімія

Життєпис

У 1936 закінчив Уральський індустріальний інститут (тепер Уральський федеральний університет ім. Б. М. Єльцина, РФ). Проводив наукові дослідження на кафедрі теоретичної електрохімії цього інституту; керував практичними роботами студентів як позаштатний асистент кафедри.

У 1939 захистив кандидатську дисертацію в Інституті загальної та неорганічної хімії (тепер Інститут загальної і неорганічної хімії ім. М. С. Курнакова РАН, РФ), у 1945 — докторську дисертацію в Колоїдно-електрохімічному інституті АН СРСР (тепер Інститут фізичної хімії та електрохімії ім. О. Н. Фрумкіна РАН, РФ). Завідував кафедрами електрохімії, фізичної й колоїдної хімії в Єреванському політехнічному інституті (1940–1948; тепер Національний політехнічний університет Вірменії), у 1948–1960 працював у Новочеркаському політехнічному інституті (тепер Південноросійський державний політехнічний університет імені М. І. Платова, РФ). Протягом 1960–1986 — завідувач кафедри технології електрохімічних виробництв Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»), а від 1986 й до кінця життя — професор-консультант цієї кафедри. У 1962 організував при ній проблемну науково-дослідну лабораторію інгібіторів корозії.

У 1957–1960 працював експертом ЮНЕСКО в Індії, де провадив науково-дослідну роботу; керував підготовкою фахівців вищої кваліфікації, створив у Бомбейському технологічному інституті (тепер Індійський інститут технології) кафедру електрохімії. У 1967–1969 за сумісництвом — старший науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР (тепер Матеріалознавства проблем інститут імені І. М. Францевича НАН України).

Наукова діяльність

Опублікував близько 500 наукових праць. Переважна більшість присвячена кінетиці електродних процесів, теорії електровідновлення органічних сполук і дії інгібіторів корозії тощо.

Уперше вказав на зв’язок кінетики електродних процесів та заряду поверхні електрода, а також запропонував поряд із умовною шкалою потенціалів використовувати зведену шкалу (шкалу Антропова).

Автор підручника «Теоретическая электрохимия», перекладеного англійською (1972), французькою (1979), угорською (Будапешт, 1972) та українською (Київ, 1993) мовами.

Нагороди

Державна премія УРСР (1975); премія ім. Л. Писаржевського НАН України (1992) за цикл праць «Застосування йонно-електронної концепції електродних реакцій і зведеної шкали потенціалів до вирішення ряду проблем сучасної електрохімії та науки про корозію металів».

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями, іншими відзнаками.

Праці

  • Теоретическая электрохимия. Москва : Высшая школа, 1965. 512 с.
  • Ингибиторы коррозии металлов. Киев : Техника, 1981. 183 с. (у співавт.)
  • Композиционные электрохимические покрытия и материалы. Киев : Техника, 1986. 200 с. (у співавт.)

Література

  1. Герасименко Ю. С. Антропов Лев Іванович — учений, педагог, організатор науки. До 100-річчя з дня народження // Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 2013. URL: https://kpi.ua/antropov

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Антропов, Лев Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропов, Лев Іванович (дата звернення: 16.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ