Антип, Петро Іванович

28.05.11. Каменные могилы.2.JPG

Анти́п, Петрó Івáнович (04.04.1959, м. Горлівка Донецької області, тепер Україна) — скульптор, художник, громадський діяч, бізнесмен, заслужений художник України (з 2009).

Антип, Петро Іванович

Рік народження 04.04.1959
Місце народження Горлівка
Напрями діяльності скульптора, живопис

Життєпис

Народився в сім’ї робітників. Після закінчення середньої школи працював учнем слюсаря Горлівського виробничого об’єднання автотранспорту (1976), а згодом художником на підприємствах міст Горлівки та Донецька (1976–1980).

1980–1984 навчався на відділенні скульптури в Пензенському художньому училищі ім. К. А. Савицького (тепер Російська Федерація). Паралельно вивчав живопис і графіку. Закінчив училище з дипломною роботою «Плотогони» (керівник — А. Сєверін).

1982–1986 продовжував навчання в скульптурних майстернях В. Цоя та О. Бема.

Від 1986 працював скульптором на Донецькому художньому комбінаті. Того ж року взяв участь у Всесоюзній молодіжній виставці (м. Москва, тепер Російська Федерація). Відтоді — постійний учасник всесоюзних, республіканських (за часів СРСР), міжнародних, всеукраїнських та обласних художніх виставок.

Член Спілки художників СРСР (з 1989). Стипендіат Спілки художників СРСР (1990). Член Національної спілки художників України (з 1992).

1989 організував (разом із горлівським митцем С. Новіковим) у м. Горлівці творчу групу «Схід», до складу якої увійшли митці К. Чудовський та В. Лейфер. Того ж року став одним із засновників галереї «Схід-Арт» у рідному місті.

Ініціатор, співорганізатор і учасник трьох міжнародних скульптурних симпозіумів у містах Горлівці (1989), Донецьку («Український степ — 2006») та Святогірську («Український степ — 2007»).

1994–1995 мешкав у м. Парижі (Франція), співпрацював із художником і фотографом українського походження А. Соломухою. 1995 у французькій столиці відбулася перша персональна виставка в галереї «Нельс»(«Nelse»). 1996 взяв участь у спільній українсько-французькій виставці у м. Бордо (Франція). 1997 дебютував персональною виставкою в німецькій галереї «Стефанія» («Stefania»; м. Магдебург).

На замовлення міської адміністрації м. Горлівки 1999 створив пам’ятник засновнику міста П. Горлову. Тоді ж облаштував нову майстерню в м. Горлівці, яка до 2014 слугувала художникові студією, була філією його художньо-будівельного комбінату та школою для молодих художників.

2000 в Медичному університеті Магдебурга пройшла виставка Антипа «Магдебург — моє друге місце народження». 2003 разом із київським скульптором О. Дяченком є автором пам’ятника академіку М. Амосову на Байковому кладовищі (м. Київ). 2005 запропонував ідею та проект «Фонтану життя» в м. Запоріжжі, 2007 — співзасновником галереї сучасного мистецтва «Арт-галерея 13» (м. Донецьк).

Займається бізнесом. 1989 організував фірму «Східна Україна» для проведення скульптурно-монументальних робіт. Згодом вона змінила назву на ТОВ «Художньо-будівельний комбінат «Візантія» й розширила профіль діяльності. З 2007 існує під назвою ТОВ «Антип Арт-буд». З 2014 П. Антип живе і працює в м. Києві, де заснував фірму «Антип Арт-проект».

2016 спільно з архітектором Р. Боателлі (Італія) переміг у тендері на проект реконструкції площі Миру в м. Краматорську (Донецька обл.). Частина монументальних і монументально-декоративних творів була виконана у співавторстві з різними скульпторами та архітекторами.

Творчість

Творчість Антипа еволюціонувала від символізму у тлумаченні біблійних сюжетів до опори на архетипи язичницької доби, метафорична мова яких суголосна неоміфологічному світосприйняттю митця. Оригінальна за своєю формою та образністю скульптура Антипа, апелюючи до об’ємно-просторових експериментів доби модернізму та авангардизму, тяжіє водночас до традицій ідеопластичного мистецтва Трипілля, пам’яток пластики номадів степової частини України і давніх слов’ян. Малярство Антипа вирізняється розмаїттям жанрів, синтезом графічних і художніх технік, особливою увагою до проблем рисунка, колірної гармонії та композиційної побудови картини. Представлена переважно малюнками, лапідарна, узагальнено трактована графіка митця насамперед зосереджена на вирішенні художньо-формальних завдань, водночас їй притаманна тонка передача характеру образу та його психоемоційного стану.

Автор скульптур: «Мій Сервантес» (1990), «Старий та море» (1998), «Поцілунок Юди» (1999), «Пам’ятник каменю» (2003), «Ти і Я» (2008), «Скіфська Діана» (2016), «Амазонки» (2017); картин «Страта Гонти» (1991), «Ми прийшли» (1991), «У Хомутовському степу» (2001), «Степ» (2007), «Між минулим і прийдешнім» (2008), «Золото Скіфії» (2011), «Поєднання протилежностей» (2014), «Скіф та амазонка» (2017), графічної серії «Амазонки» (2017–2018).

У 2009 у с. Озерному під Донецьком встановлено фонтан «Грошеве дерево» його авторства, а 2010 у м. Єнакієвому (Донецька обл.) — пам’ятник засновнику міста Ф. Єнакієву. 2013 відкрито пам’ятник поетові С. Руданському в м. Калинівці Вінницької області, 2018 — композитору та хоровому диригенту М. Леонтовичу у м. Покровську Донецької області.

Роботи Антипа зберігаються в музеях, галереях і приватних колекціях України, Росії, Франції, Німеччини, Італії, Швеції та США. Про його творчість знято п’ять документальних фільмів.

Визнання

Лауреат (ІІ премія за твір «Втеча до Єгипту») міжнародного скульптурного симпозіуму «Медобори» в м. Тернополі (1990).

2007 отримав диплом першої віртуальної галереї для професійних митців «Art Addiction Medial Museum» (м. Лондон, Велика Британія).

Література

  1. Мистецтво України XX століття: 1900–2000. Київ : [б.в.], 2000. 350 с.
  2. Історія українського мистецтва : у 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2007. Т. 5: Мистецтво XX століття. 1047 c.
  3. Стрельцова М. Петро Антип: Митець. Громадянин. Філософ // Художня культура. Актуальні проблеми. 2008. Вип. 5. С. 147–157.
  4. Лисенко Л. Особливості професійних скульптурних шкіл в Україні на прикладі виставок трієнале 1999–2008 років // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2009. Вип. 9. С. 41–45.
  5. Паркова скульптура Тернополя / Упоряд.: Л. Б. Берник, В. М. Окаринський, Є. Т. Удін. Тернопіль : Крок, 2012. 72 с.
  6. Собкович О. Петро Антип: справжність та честність мистецтва // Образотворче мистецтво. 2014. № 4. С. 26–27.
  7. Стрельцова М. Неоміфологія Петра Антипа // Образотворче мистецтво. 2017. № 2. С. 40–41.

Автор ВУЕ

М. В. Стрельцова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Стрельцова М. В. Антип, Петро Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антип, Петро Іванович (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ