Антипсихіатрія

Антипсихіатрія, демонстрація проти психіатрії у м. Единбург, Велика Британія, 2005

Антипсихіатрі́я (від анти… та психіатрія) — психологічні концепції та ідейний рух, які вважають психіатрію формою насильства над людьми, прагнуть її деміфологізації та радикальної перебудови. Засновник антипсихіатрії — психіатр Р. Д. Лейнг (1927–1989; Велика Британія), автор терміна — його колега Д. Купер (1931–1986; ПАР, Франція). Існує дві течії антипсихіатрії: перша спрямована на знищення клінічної психіатрії, друга — на її реформування та доповнення. Філософську основу антипсихіатрії становлять різноманітні світоглядні орієнтації: екзистенціалізм, структуралізм, герменевтика, неокантіанство, марксизм, радикалізм. Антипсихіатрія відкидає розуміння психічних хвороб як наслідку порушень діяльності мозку (біологічний підхід), базуючись на психоаналітичному підході.

Антипсихіатрія включає:

  • новий напрям психіатрії, що пропонує альтернативну концепцію походження, розвитку та лікування психічних захворювань;
  • контркультурну течію 1960-х — сукупність будь-яких теорій і концепцій, опозиційних офіційній психіатрії;
  • радикальний політичний рух, який захищає права осіб з психічними розладами.

У 1960–1970-х за участі екстремістських угрупуваннями проводилися акції проти психіатричних клінік, виникла інтернаціональна мережа антипсихіатрії, що ставить за мету ліквідацію психіатричних клінік і низки медичних інститутів. Антипсихіатрія об’єднує кілька тисяч психіатрів, медичних працівників, колишніх пацієнтів. Наприкінці 1960-х до цієї течії долучився гей-рух із метою припинення дискримінації сексуальних меншин; 1974 гомосексуальність було вилучено з переліку психічних розладів. Антипсихіатрія критикувала клінічну психіатрію через неправомірне використання медичних категорій і методів щодо соціальних і психічних явищ; нечіткість і довільність у визначенні критеріїв психічних порушень; умовність та сумнівність психічної діагностики; високу токсичність і негативну побічну дію ліків, які призводять до загибелі нервових клітин головного мозку; застосування примусового лікування; ігнорування альтернативних підходів до психічних розладів; жорстоке поводження з пацієнтами. Водночас антипсихіатрія сприяла обмеженню застосування негуманних методів лікування, що позитивно вплинуло на організацію і якість психіатричної допомоги, зокрема її гуманізацію. Відбулися радикальні зміни в правових аспектах психіатрії.

Література

  1. Ястребов В. С. Организация психиатрической помощи: Исторический очерк // Руководство по психиатрии : в 2 т. / Под ред. А. С. Тиганова. Москва : Медицина, 1999. Т. 1. 712 с.
  2. Власова О. А. Антипсихиатрия: становление и развитие. Москва : Союз, 2006. 218 с.
  3. Власова О. А. Антипсихиатрия: социальная теория и социальная практика. Москва : Высшая школа экономики, 2014. 430 с.
  4. Гавенко В. Л., Бітенський В. С., Абрамов В. А. та ін. Психіатрія і наркологія. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : ВСВ «Медицина», 2015. 512 с.
  5. Лэнг Р. Д. Расколотое «Я». Феноменология переживания и Райская птичка: экзистенциальное исследование «нормальности» и безумия. Москва : ИОИ, 2017. 345 с.

Автор ВУЕ

Н. Ю. Максимова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Максимова Н. Ю. Антипсихіатрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антипсихіатрія (дата звернення: 1.08.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ