Антей (у літературі)

Антей — переносно — символ людини, яка бере силу від народу, від рідної землі. В українській поезії — людина, яка любить свій край, землю-матір (зокрема, у віршах Л. Костенко, Б. Олійника). Образ використала Леся Українка у драматичній поемі «Оргія» (1913); «Антеї» називається п’єса українського драматурга М. Зарудного. На честь Антея названо військово-транспортний літак Ан-22 «Антей».

Цитати

Природа вся була жива для грека, він чув її, як землю чув Антей. У наших предків був тотем — лелека. Чи не тому і носить він дітей?

 Костенко Л. Скіфська одіссея // Костенко Л. Вибране. Київ : Дніпро, 1989. С. 417–464. URL: https://mala.storinka.org/ліна-костенко-скіфська-одіссея-поема-балада.html


Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Антей (у літературі) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антей (у літературі) (дата звернення: 26.02.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ