Ансерме, Ернест

ErnestAnsermet.jpg

Ансерме́, Ерне́ст (фр. Ansermet, Ernest; 11.11.1883, м. Веве, кантон Во, Швейцарія — 20.02.1969, м. Женева, Швейцарія) — диригент, композитор.

Ансерме, Ернест

(Ansermet, Ernest)

Рік народження 11 .11 1883
Місце народження Веве
Рік смерті 20 .02 1969
Місце смерті Женева
Alma mater Лозаннський університет
Місце діяльності Женева
Напрями діяльності музика, композитор
Відзнака Орден Почесного легіону


Життєпис

Народився в сім’ї математика. 1903 закінчив Університет м. Лозанни. У 1906–1911 обіймав посаду професора математики цього ж університету. Тоді ж зацікавився музикою та почав брати приватні уроки композиції у Е. Блоха (1880–1959; Швейцарія, США), А. Денереа (1875–1947; Швейцарія), диригування — в А. фон Нікіша (1855–1922; Австрія) та Ф. Вейнгартнера (1863–1942; Австрія).

1911 уперше диригував концертами в м. Лозанні, згодом до 1914 був диригентом оркестру казино в м. Монтре. Співпрацював з найкращими тогочасними композиторами К. Дебюссі, М. Равелем та ін.

Брав участь у заснуванні та публікації щомісячного мистецького журналу «Кайє водуа» («Cahiers vaudois»), що виходив 1914–1920 у м. Лозанні.

У роки Першої світової війни тимчасово повернувся до викладання математики в Університеті м. Лозанни (1914–1915).

У 1915 очолив Женевський симфонічний оркестр.

Познайомився з І. Стравінським та за його рекомендацією 1915 отримав посаду диригента Російського балету С. Дягілєва, з яким активно гастролював до 1923 (США, Італія, Іспанія, Аргентина тощо).

У 1915 у м. Нью-Йорку зробив свої перші аудіозаписи.

1918 створив у м. Женеві Оркестр Романської Швейцарії, до складу якого спочатку входило 48 музикантів (тепер 112 постійних). Керував ним до 1967, неодноразово вирушав у міжнародні турне. Гастролював також як запрошений диригент, популяризуючи сучасну йому музику. Був на гастролях у СРСР (1928, 1937), США, Аргентині, Мексиці та ін. країнах.

Співзасновник Міжнародного товариства сучасної музики (1922) і Симфонічного оркестру Парижа (1928).

Творчість

Відомий своїми інтерпретаціями творів композиторів 20 століття, зокрема французьких і російських: К. Дебюссі, М. Равеля, А. Русселя, Е. Саті, І. Стравінського (перший виконавець низки його творів — «Історії солдата», 1918, «Пульчинелли», 1920, «Симфонії псалмів», 1930 тощо), а також М. де Фальї, Б. Бріттена та ін. Диригував прем’єрою балету С. Прокоф’єва «Казка про блазня, який сімох блазнів пережартував» (1921), опер Б. Бріттена «Наруга над Лукрецією» (1946) та Ф. Мартена «Буря» (1956), прем’єрою у Франції (на радіо) опери Б. Бартока «Замок герцога Синя Борода» (1950).

Був одним із творців французького стилю оркестрового виконання.

Виступав проти руйнівних тенденцій, які вважав притаманними авангардистським течіям. Свої погляди виклав у філософсько-естетичному трактаті «Основи музики в людській свідомості» (1961).

Автор музичних п’єс, оркестровки «Музичних епіграфів» та «Забутих арієт» К. Дебюссі, музично-критичних статей та мемуарів.

Праці

  1. Entretiens sur la musique. Neuchâtel : La Baconnière, 1963. 186 p. (у співавт.)
  2. Écrits sur la musique. Neuchâtel : La Baconnière, 1971. 252 p.
  3. Les Fondements de la musique dans la conscience humaine. Paris : Robert Laffont, 1987. 1160 p.
  4. Р о с. п е р е к л. — Беседы о музыке. Ленинград : Музыка, 1976. 112 с.
  5. Статьи о музыке и воспоминания. Москва : Советский композитор, 1986. 225 с.

Література

  1. Rosenthal H., Warrack J. Guide de l’opéra. Paris : Fayard, 1995. 968 p.
  2. Пастори Ж.-П. Ренессанс русского балета / Пер. с фр. Москва : Paulsen, 2014. 150 с.
  3. Tappolet Cl. Ernest Ansermet: correspondances avec des musicologues réputés: Robert Godet et Willy Schmid, 1909–1950. Chêne-Bourg : Georg, 2019. 272 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ансерме, Ернест // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ансерме, Ернест (дата звернення: 3.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Покликання на статтю